Львівською міськрадою було прийнято ухвалу про затвердження трьом фізичним особам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з цією ухвалою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1545 га в оренду строком на 10 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, перевівши із земель, що не надані у власність або користування, та земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Міський голова Львівської міської ради вніс зауваження до цієї ухвали та зупинив її дію, керуючись п. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 62 Регламенту Львівської міської ради, ст. 35 ЗК України. Не погоджуючись з діями міського голови Львова, позивач звернувся до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних зауважень, у зв`язку з чим дійшли висновку, що зауваження міського голови Львівської міської ради про зупинення дії ухвали Львівської міської ради не ґрунтуються на вимогах ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, суперечать ст. 123 Земельному кодексу України, пункту 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 3 ст. 62 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого ухвалою № 304 від 31.03.2011 р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Із висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів КАС ВС не погодилась з таких мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №280/97-ВР) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, які вирішуються виключно на їх пленарних засіданнях.
Відповідно до пункту «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №280/97-ВР міський голова, крім іншого, організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.
Таким чином, учасником земельних відносин та повноважним суб’єктом на прийняття відповідних рішень у сфері земельних відносин в межах міста, в тому числі затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, є відповідна міська рада.
В свою чергу міський голова, в межах наданих законом повноважень, бере участь в прийнятті рішень міської ради, підписує такі рішення або ж зупиняє їх з подальшим внесенням на повторний розгляд.
Повноваження міського голови щодо зупинення рішення міської ради пов'язані з процедурою набрання чинності актів саме ради (як рішень суб'єкта владних повноважень у віднесених до її повноважень питаннях) і не пов`язані з реалізацією безпосередньо міським головою визначених законом владних управлінських функцій.
При цьому, необгрунтованість чи недостатня обгрунтованість зауважень міського голови щодо рішення ради не може характеризувати його як протиправне (в розрізі критеріїв, закріплених у статті 2 КАС України) та уможливлювати його оскарження та скасування в судовому порядку, а відповідно до частини 4 статті 59 Закону № 280/97-ВР може бути підставою для їх відхилення та підтвердження радою раніше прийнятого рішення.
Враховуючи, що міський голова не наділений повноваженнями у сфері земельних відносин, за своїм змістом зауваження щодо рішення міської ради з земельних питань не створюють для учасників таких відносин взаємних прав та обов’язків, не відповідають поняттю нормативного чи індивідуального акта і, відповідно, не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Передбачена законом можливість «ветування» рішення органу місцевого самоврядування не відносить міського голову до числа учасників земельних правовідносин, не характеризує його зауваження щодо рішення міської ради, як рішення у сфері регулювання земельних відносин, і не може бути піддане судовому контролю на предмет його відповідності нормам земельного законодавства.
За змістом закону, в разі не підтвердження радою за наслідками повторного розгляду свого попереднього рішення зацікавлені особи в праві оскаржити відповідне рішення ради.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що зауваження міського голови щодо ухвали Львівської міської ради про затвердження фізичними особами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не можуть бути предметом судового оскарження.
Із повним текстом постанови КАС ВС від 23.06.2020 у справі № 461/11571/15-а можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про позицію КАС ВС щодо недотримання судом принципу офіційного з’ясування всіх обставин.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.