Перебіг позовної давності у спорах про визнання недійсними свідоцтв на знаки для товарів: постанова КГС ВС

Компанія звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними свідоцтва України № 50459 на знак для товарів і послуг «BLACK JACK», свідоцтва України № 185083 на знак для товарів і послуг «БЛЕК ДЖЕК» (далі – свідоцтво № 50459, свідоцтво № 185083, ТМ «BLACK JACK», ТМ «БЛЕК ДЖЕК»), власником яких є Товариство. Про це йдеться у повідомленні прес-центру Верховного Суду.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТМ «BLACK JACK», ТМ «БЛЕК ДЖЕК», які охороняються свідоцтвами № 50459, 185083, схожі настільки, що їх можна сплутати з раніше зареєстрованим знаком для товарів і послуг «JACK DANIEL’S», власником якого відповідно до свідоцтва України № 5109 є Компанія (далі – ТМ «JACK DANIEL’S», свідоцтво № 5109), тому відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ТМ «BLACK JACK», ТМ «БЛЕК ДЖЕК» не відповідають умовам правової охорони та порушують майнові права Компанії на ТМ «JACK DANIEL’S».

Суди розглядали справу неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 10 жовтня 2018 року позов задовольнив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 19 лютого 2019 року зазначене рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Верховний Суд постановою від 23 квітня 2019 року скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 лютого 2019 року, справу передав на новий розгляд з підстав порушення апеляційним судом норм процесуального права.

За наслідками нового розгляду справи Північний апеляційного господарського суду постановою від 19 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Попередні судові інстанції дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсними свідоцтв № 50459, 185083 на ТМ «BLACK JACK», «БЛЕК ДЖЕК».

Однак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності підстав для застосування положень глави 19 ЦК України.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного господарського суду від 19 лютого 2020 року та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов’язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв’язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України у визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом постанов Верховного Суду від 26 червня 2018 року та 28 січня 2020 року у справі № 910/20564/16, вирішуючи спори щодо визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, суд касаційної інстанції виходить із того, що початок перебігу позовної давності для звернення до суду з такими позовами не може автоматично збігатися з датою публікації відомостей про реєстрацію знака для товарів і послуг.

Це право пов’язане, зокрема, з початком виникнення відповідного конфлікту на ринку щодо оспорюваного позначення, наприклад, початком використання спірного позначення на ринку.

Суди встановили, що Товариство просило застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача у зв’язку з тим, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності з моменту публікації відомостей про реєстрацію свідоцтв № 50459, 185083, власником яких є Товариство.

Компанія не вважала, що пропустила строк позовної давності, звернувшись до суду з позовом у справі, та не заявляла клопотання про поновлення такого строку.
Отже, Товариство, звернувшись із відповідною заявою, мало б належним чином її обґрунтувати.

У рішенні суду першої інстанції зазначено, що позивач заперечував проти задоволення заяви про застосування позовної давності у зв’язку з тим, що він не знав про реєстрацію ТМ «BLACK JACK», «БЛЕК ДЖЕК», які охороняються свідоцтвами № 50459, 185083 з моменту публікації відомостей про їх реєстрацію, тому немає підстав вважати такий момент початком перебігу позовної давності до вимог у цій справі. Товариство цих доводів позивача не спростувало.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви Товариства про застосування строку позовної давності у зв’язку з відсутністю доказів, що позивачу було відомо про реєстрацію оскаржуваних знаків більше ніж три роки до дати подання позову.

Постанова КГС ВС від 28 травня 2020 року у справі № 910/13119/17 доступна за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КГС ВС роз’яснив зміст поняття «стадія продажу майна».

Нагадаємо, Верховний Суд оприлюднив огляд судової практики Касаційного господарського суду у складі ВС щодо забезпечення виконання зобов’язань. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.