Підстави звільнення від військової служби — елемент приватного життя, що підлягає захисту: ЄСПЛ

Розголошення інформації про хворобу, в тому числі в офіційних документах, повинне мати раціональну основу або зв’язок з правомірними цілями, передбаченими ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «P.T.  проти Республіки Молдова» (заява №1122/12).

Військовий комісаріат видав P.T. довідку про звільнення його від військової служби після того, як лікарі підтвердили його захворювання на ВІЛ. Довідку було видано за зразком, викладеним рішенні уряду. Пізніше під час поновлення посвідчення особи P.T. був зобов’язаний показати довідку про звільнення від військової служби.

Пізніше Конституційний суд виніс постанову про те, що такі довідки про звільнення від військової служби непропорційно втручалися в право на захист приватного життя, оскільки вони розголошували конфіденційну інформацію про хворобу особи третім особам, в тому числі потенційним роботодавцям.

Але Р.Т. до цього рішення КС подав скаргу до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявник скаржився на розголошення його особистих медичних даних у довідці про звільнення від військової служби.

Він стверджував, що не подав таку скаргу до національних судів, оскільки вона не мала б перспектив успіху. Заявник цитував справу щодо ВІЛ-позитивного чоловіка, який подав два позови до суду, в яких він скаржився на те, що в його довідці про звільнення від військової служби третім сторонам розкривалася інформація про його захворювання, але вони були відхилені Верховним судом.

Як і національний конституційний суд, ЄСПЛ встановив, що зазначення медичних даних в довідці, яка повинна була надаватися третім сторонам, складало втручання в права заявника, захищені статтею 8 Конвенції. Це втручання відповідало національному законодавству, а саме рішенню уряду, дійсного на той час, коли заявник подав заяву.

Проте, ні уряд, ні органи влади не посилалися на будь-яку певну законну мету такого втручання в права заявника. Фактично не здавалося, що розголошення інформації про хворобу заявника мало раціональну основу або зв’язок з будь-якою із законних цілей, передбачених в статті 8 Конвенції.

Крім того, особисті медичні дані у довідці не були достатньо захищені від зайвого розголошення. Зокрема, третім сторонам було дозволено з’ясовувати тип захворювання, яке звільняло заявника від військової служби, навіть якщо вони не мали очевидного інтересу в доступі до цієї інформації.

Дійсно, уряд не пояснив, чому було необхідно додавати таку конфіденційну інформацію в довідку, яку можливо вимагати в різних ситуаціях, коли його медичний стан явно не стосувався справи, наприклад під час подання заяви про прийом на роботу. Відповідно, втручання у право заявника було непропорційним в порушення статті 8 Конвенції.

Суд постановив, що Республіка Молдова повинна виплатити заявникові 4 000 євро відшкодування моральної шкоди.

З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «P.T.  проти Республіки Молдова» (заява №1122/12) можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд оприлюднив переклад аналітичної частини щорічного звіту Європейського суду з прав людини за 2019 рік. 

Раніше ЄСПЛ визначив, коли держвиконавці не можуть вирішити, хто має виконувати судове рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.