КАС ВС: Власники або користувачі земельних ділянок, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони

Власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов’язків перед суспільством та державою. Поняття «власність зобов’язує» пов’язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб обов’язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов’язком поважати інтереси всього суспільства. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі  Начало формы №316/1416/17.

Позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури міськради із заявою щодо надання будівельного паспорта забудови належної йому земельної ділянки. Однак відповідач листом відмовив йому з підстав розташування земельної ділянки в ландшафтному заказнику місцевого значення «Іванівський бір» за даними містобудівної документації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що належна позивачеві земельна ділянка розташована в ландшафтному заказнику місцевого значення, правовий режим забудови якої відмінний від загального порядку забудови земельної ділянки, а тому немає ознак протиправності відповідача у відмові видати позивачеві будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Згідно з імперативними положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов’язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов’язання.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до положень Закону, а саме, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Суд також звернув увагу на те, що доводами касаційної скарги не спростовано того, що відповідно до приписів ст. 20 ЗК України відсутні належні та допустимі докази зняття статусу природно-заповідного фонду з території ландшафтного заказника «Іванівський бір», на території якого знаходиться належна позивачеві на праві власності земельна ділянка.

Отже, оскільки належна позивачеві на праві власності земельна ділянка знаходиться на території природно-заповідного фонду, то позивач зобов’язаний здійснювати право власності щодо належної йому земельної ділянки з урахуванням положень Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при прийнятті рішення про відмову позивачу у видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки діяв у межах наданих повноважень у відповідності до діючого законодавства, а тому відсутні підстави для покладання на нього зобов’язання видати позивачу будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Раніше ми розповідали, які рішення місцевої влади у сфері земельних правовідносин суперечать принципам «належного урядування»: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.