Протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень: позиція КАС ВС

Як протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб’єкта владних повноважень, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 464/5990/16-а.

Суд звернув увагу на те, що стягнення виконавчого збору законодавцем не ставиться в залежність від поважності вчинених відповідачем дій задля виконання спірного рішення, оскільки Законом № 606-XIV визначений чіткий перелік підстав, за якими виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням  виконавчих дій, з боржника не стягуються.

Накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість для його виконання.

Верховний Суд зазначив, що основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов’язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з’ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Враховуючи те, що при розгляді справи №464/5990/16-а судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки діям державного виконавця під час примусового виконання, в тому числі не перевірено, чи було фактично виконано судове рішення, чи була у діях державного виконавця наявність ознак пасивної поведінки щодо предмету спору, не з’ясовано юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи, а також суди попередніх інстанцій не витребували належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування доводів учасників справи, Суд вважає наявними підстави для направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, чи може адвокат надавати правову допомогу без укладення договору в письмовій формі.

Крім того, ми писали про постанову КАС ВС щодо правомірності подання окремих клопотань однією заявою.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.