Встановлення батьківства може скасувати рішення суду про усиновлення дитини: ЄСПЛ

Формалізація стосунків через усиновлення, навіть у разі додержання процедури, визначеної законом, не може переважати над правами біологічного батька та інтересами дитини у контексті сімейних зв’язків.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Узбяков проти Росії» (заява № 71160/13), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

У Сергія Узбякова, який нелегально перебував на території Росії, народилося від жінки, з якою не були оформлені стосунки, п’ятеро дітей. Коли його заарештували за підозрою у вчиненні злочину, жінка померла. Оскільки дані про батька не були вказані в свідоцтвах дітей, старших помістили в школу-інтернат, а молодшу доньку, якій було 14 місяців, – у дитячий будинок.

Згодом сестра померлої жінки забрала старших дітей до себе, а молодшу дитину передали під опіку усиновителів, які відвезли її в інше місто, попри те, що Узбяков, який дізнався про смерть матері його дітей, вживав заходи для визнання батьківства.

Тим не менше, суд надав дозвіл на усиновлення дівчинки. Він виходив з формальних підстав, що біологічна мати померла, а ім’я батька не було вказане в свідоцтві про народження. Дитина залишилася без опіки батьків і проводила час в дитячому будинку. Тож перешкод для усиновлення не існувало.

Провадження про встановлення батьківства Узбякова завершилося тим, що суд оголосив його батьком чотирьох інших дітей і повернув їх йому. В окремому провадженні щодо найменшої дитини він з’ясував, що ту усиновили та доповнив свій позов про встановлення батьківства ще однією заявою про скасування рішення про усиновлення.

Він стверджував, що усиновлення відбулося із порушенням закону і суперечило інтересам дівчинки. Адже відокремлення братів і сестер не було дозволене і була необхідна згода батьків. Орган опіки та піклування району та делегат представництва з прав людини в РФ підтримали позов заявника.

Проте суд відхилив цей позов. Він встановив, що Узбяков був батьком дівчини, але це не мало значення, оскільки підстави для скасування рішення про усиновлення були відсутні. Прийомні батьки дотримувались законних зобов’язань, для виховання дитини були створені належні умови (подружжя було фінансово забезпечене, мало постійну роботу та належні умови життя). Апеляції були відхилені, Верховний суд також став на сторону прийомних батьків.

Тоді Узбяков звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на те, що усиновлення його дочки без його відома та відмова судів визнати його батьківство та скасувати рішення про усиновлення порушило його права.

Суд у Страсрурзі урахував, що заявник та його цивільна дружина прожили разом 17 років. Він був біологічним батьком всіх дітей, піклувався про них та підтримував їх. Що стосується найменшої, то він забрав її та дружину з пологового будинку та брав участь у вихованні дитини протягом першого року її життя. Таким чином, високі судді дійшли висновку, що між заявником і його дочкою від народження існував зв’язок, який складав «сімейне життя» в значенні Конвенції.

Вирішальне питання полягало в тому, чи національні органи влади вжили всі необхідні та відповідні заходи, які можливо було обґрунтовано очікувати від них, для того, щоб вони дозволили дитині жити звичайним сімейним життям зі своїм біологічним батьком та братами і сестрами.

Суд, який надав дозвіл на усиновлення, був поінформований про існування братів і сестер у дівчинки, а також про те, що вони були поміщені в іншу прийомну сім’ю. Таким чином, суду були відомі важливі факти, які він повинен був взяти до уваги. Крім того, суд міг отримати інформацію про Узбякова та його зв’язки із дитиною від сестри померлої дружини або від інших дітей.

Але суд обрав дуже формальний підхід обмежившись лише посиланням на свідоцтво про народження дитини, в якому інформація про її батька була відсутня. Він не вживав жодних заходів для інформування Узбякова про це провадження не кажучи вже про те, щоб його.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи влади продемонстрували недостатню ретельність в процедурі усиновлення. Також існували сумніви в тому, чи було усиновлення в найкращих інтересах дитини, воно призвело до відчуження її від батька в дуже молодому віці і відокремлення від братів та сестер.

Також суд у Страсбурзі встановив, що єдиною причиною відмови визнати батьківство заявника був, по суті, той факт, що його дочка була усиновлена третіми особами, а також те, що згідно з законодавством не існувало жодної офіційної підстави для скасування рішення про усиновлення. Ситуація, з якою стикнувся заявник, була створена самими органами влади після проваджень, які були недостатніми та виявили серйозну відсутність ретельності. Проте суди ніколи не розглядали його твердження, що рішення про усиновлення порушило закон – аргумент, який підтримали інші державні органи влади.

У сукупності з іншими обставинами, ЄСПЛ дійшов висновку, що національні органи влади порушили свій обов’язок, оскільки не провели поглиблене вивчення всіх відповідних факторів і не встановили справедливий баланс між правами всіх зацікавлених осіб з належним врахуванням особливих обставин справи.

А це складало неповагу до сімейного життя заявника і порушило статтю 8 Конвенції. Тепер за рішенням Європейського суду з прав людини Росія має виплатити заявникові 15 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі «Узбяков проти Росії» (заява № 71160/13) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, що Україна увійшла до топ-3 за кількістю скарг в’язнів до ЄСПЛ.

Також ми писали, що невиконання судового рішення обійшлось державі у €20 000.

Додамо, ми публікували важливе рішення ЄСПЛ щодо звільнення чиновника за висловлювання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.