Допит свідків при перегляді виправдувального вироку: суперечливе рішення ЄСПЛ

ЄСПЛ констатував відсутність порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку зі скасуванням судом касаційної інстанції виправдувального вироку у справі щодо підробки договору нотаріусом та ухваленням цим судом обвинувального вироку без допиту ключового свідка. Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR. Ukrainian Aspect.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Марілена-Кармен Попа проти Румунії» (заява № 1814/11).

На думку Високих суддів, заявниця, яку виправдав суд першої інстанції, повинна була повністю усвідомлювати можливість того, що будь-який із національних судів у менш суворому контексті щодо одного факту підробки міг визнати її винною у зазначеному злочині.

Проте з таким висновком більшості не погодився суддя Ранзоні, який у своїй окремій думці, зокрема, зазначив, що іноді суд встановлює принципи, які в наступних справах він послаблює, приймаючи різні винятки. Це робить тлумачення таких принципів непередбачуваним і викликає невизначеність у національних органів влади під час їх застосування. На жаль, саме це зробила більшість в цій справі, штучно відрізняючи її від інших справ, замість того, щоб дотримуватися чіткого принципу, встановленого судом у своєму прецедентному праві.

Коротко кажучи, підбиває підсумок суддя, цей принцип полягає в наступному: якщо підсудний був виправданий судом першої інстанції, але згодом визнаний винним судом вищої інстанції, який для зміни вирішальних фактів, встановлених у першій інстанції, враховував як відповідний елемент своєї фактичної оцінки показання свідка, які той надав суду нижчої інстанції, тоді суд, що визнав підсудного винним, повинен сам повторно заслухати ці усні показання.

Крім цього, заявниця також скаржилася на те, що визначена тривалість (три роки замість двох з половиною) іспитового строку щодо звільнення її від відбування покарання з випробуванням суперечила статті 7 Конвенції, ураховуючи порушення судом правил призначення покарання. А саме призначено більш тяжке покарання, аніж це передбачено законом. Натомість суд вважав, що заявниця не вичерпала доступні національні засоби судового захисту, та визнав більшістю голосів, що скарга заявниці є неприйнятною відповідно до статті 35 §1 у зв’язку з невичерпанням національних засобів судового захисту та повинна бути відхилена.

Обидва висновки суду було слушно прокоментовано суддями Ранзоні, Раварані і Шюкінгом в їхній спільній частково розбіжній окремій думці.

Із текстом рішення ЄСПЛ у справі «Марілена-Кармен Попа проти Румунії» (заява № 1814/11) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ роз’яснив, що робити з будинком, зведеним у порушення будівельних стандартів.

Також ми писали, що ЄСПЛ висловився щодо проблеми доступу ромів до питної води.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.