За вироком суду особу було визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою із іншою особою середині липня 2017 року таємно викрали з неогородженої земельної ділянки належне потерпілому майно. Крім того, він же 03 грудня 2017 року переліз через паркан та проник на територію дачної ділянки, звідки повторно таємно викрав залізничну рейку, яку витягнув за межі земельної ділянки за допомогою мотузки, а наступного дня приблизно в той же час аналогічним способом викрав таку ж рейку, чим спричинив потрепілому матеріальної шкоди. Про цеповідомляє «Протокол».
Вироком суду першої інстанції викрадача засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК України - на строк 3 роки; призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Захисник, зокрема, зазначає, що дії засудженого неправильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК за ознакою проникнення у сховище, оскільки земельна ділянка на території дачного кооперативу не є таким сховищем. На думку сторони захисту дії засудженого за вказаним епізодом слід було кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК з призначенням менш суворого покарання, з урахуванням конкретних обставин злочину та даних про особу засудженого.
Однак Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду судові рішення захишив без змін, зазначивши, що огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об’єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
Надаючи оцінку діям підсудного, слід виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягають встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) у приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
Обовязковою ознакою «проникнення» є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.
Отже правильним є висновок суду про те, що паркан, через який перелазив засуджений, був захистом домогосподарства від сторонніх осіб, що обєктивно перешкоджав вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяв ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
Із повном текстом постанови ККС ВС можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС висловився щодо порушення права обвинуваченого на захист.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.