Алгоритм розрахунку штрафу за прострочення доставки вантажів залізницею: постанова КГС ВС

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1524/19 позовні вимоги АТ_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу задоволено частково: постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 1 183 285,69 грн.

Переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінив його резолютивну частину та зменшив суму штрафу, що підлягає стягненню, до 1 178 948,59 грн.

Спір у справі виник щодо алгоритму здійснення розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, а саме щодо ставки, на підставі якої обчислюється сума штрафу: від провізної плати (графа 31 залізничних накладних) чи від загальної суми платежів, сплачених відправником за перевезення вантажу залізницею (графа 34 залізничних накладних).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень щодо порядку здійснення розрахунку суми штрафу, що підлягає стягненню з відповідача (залізниці) на користь позивача (замовника) внаслідок прострочення доставки вантажів у вагонах залізниці, колегія суддів об’єднаної палати КГС ВС дійшла таких висновків.

Пунктом 116 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (зі змінами та доповненнями), визначено шкалу розрахунку штрафу, що підлягає до сплати залізницею одержувачу вантажу за порушення термінів його доставки, розмір якого залежить від кількості прострочених діб доставки вантажу та розраховується у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, сплаченої відправником на користь залізниці-перевізника.

Тобто сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею обчислюється за даними щодо суми провізної плати, зазначеної у конкретній залізничній накладній (графа 31), на підставі якої здійснювалося перевезення вантажу залізничним транспортом, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 313 ГК України, пунктів 6, 23 Статуту залізниць України, пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів, пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (зі змінами та доповненнями).

Водночас погоджена сторонами спору в пункті 3.2 договору № 00077/ЦТЛ-2018 від 16 лютого 2018 року вартість послуги перевезення, до якої поряд з тарифом на перевезення (провізною платою) включено збори за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов'язаних з перевезенням вантажів (зокрема, плату за користування вагонами перевізника), не є провізною платою в розумінні ч. 1 ст. 916 ЦК України, частин 1 та 5 ст. 307 ГК України і пунктів 2, 3 розд. I, пункту 1.1 розд. II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26 березня 2009 року № 317 (зі змінами та доповненнями).

З огляду на розмежування понять «провізна плата» та «інші платежі» як різновидів платежів, що сплачуються відправником на користь залізниці та відображаються у відповідних графах (31–33, 35–37) залізничної накладної, колегія суддів об'єднаної палати КГС ВС вбачає за необхідне відступити від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 910/9765/18, від 9 вересня 2019 року у справі № 910/14170/18 та від 12 вересня 2019 року у справі № 910/10427/18, щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею на підставі загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, і зауважує про необхідність здійснення розрахунків штрафу в порядку п. 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення доставки вантажу.

Судові рішення у справі скасовано як такі, що ухвалені за умов неповноти дослідження обставин справи та без врахування спеціального законодавства про залізничні перевезення під час визначення структури провізної плати, на яку нараховується штраф за прострочення залізницею доставки вантажу. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 21 лютого 2020 року у справі № 910/1524/19 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про висновок КГС ВС щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.