Особа, яка перебуває на водійському місці автомобіля, не завжди вважається водієм, — ККС ВС

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника на вирок суду у справі №234/14062/16-к щодо особи, засудженої за вчинення злочину за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.

Зокрема, суд попередньої інстанції засудив обвинувачену за частиною 2 статті 286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

За матеріалами справи, 27 липня 2016 року близько 20:00 особа у стані алкогольного сп`яніння, не маючи посвідчення водія, порушуючи вимоги пунктів 10.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, проявила злочинну самовпевненість, сіла на водійське місце автомобіля Dacia Sandero, припаркованого перед виїздом із гаража, запустила двигун та перед початком руху, не переконавшись, чи це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших громадян, здійснила наїзд передньою частиною вказаного автомобіля на потерпілу, притиснувши її до задньої стінки гаража, що призвело до її смерті на місці.

Пізніше Донецький апеляційний суд ухвалою від 10 січня 2019 року залишив вирок без змін.

У касаційній скарзі захисник просив скасувати оскаржені вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.

Сторона захисту зазначала, що у справі достатньо об`єктивних даних, які підтверджують, що обвинувачена не керувала транспортним засобом (не виконувала функції водія), а тому не може вважатися суб`єктом злочину, передбаченого статтею 286 КК. А саме за результатами слідчого експерименту було з`ясовано, що поставлений на першу передачу автомобіль Dacia Sandero у результаті повороту ключа в замку запалювання став рухатися без натискання на педаль газу. Таким чином, на думку захисника, в ході проведення слідчого експерименту було достовірно встановлено, що автомобіль рухається без участі водія, а отже, смерть потерпілої настала в результаті нещасного випадку.

Окрім того, захисник поскаржився, що суди не врахували, що засуджена раніше не судима, має на утриманні неповнолітнього сина, позитивно характеризується за місцем проживання, є учасницею АТО та потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково на таких підставах.

Суд зазначає, що сам собою факт завдання шкоди автомобілем чи іншим транспортним засобом не є визначальним для кваліфікації діяння за статтею 286 КК. Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій. Таким чином, встановлення, чи керувала особа транспортним засобом, є необхідною умовою для кваліфікації її діяння за статтею 286 КК та відмежування цього злочину від суміжних складів злочину, зокрема передбаченого статтею 119 КК.

Хоча в більшості випадків питання, чи керує особа, яка перебуває на водійському місці, автомобілем, у значенні статті 286 КК не виникають, у цій справі це питання мало бути ретельно з`ясовано.

Позиція захисту полягала в тому, що засуджена, сівши в автомобіль, не мала наміру заводити двигун, рухати автомобіль або здійснювати будь-які інші дії, які можуть бути визначені як керування автомобілем, а намагалася лише включити магнітолу, слідуючи чиємусь підказуванню, що для цього слід повернути ключ у замку запалювання; рух автомобіля після повернення ключа був для неї несподіванкою.

Як свідчать матеріали справи, суду були надані докази на підтвердження такої позиції. Зокрема, засуджена показувала, що вона не уявляє, як працює автомобіль, і не здійснювала жодних дій, крім повороту ключа в замку запалювання.

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, залишив поза увагою докази, які стосувалися встановлення істотних обставин цієї справи, зокрема, які саме дії вчинила засуджена та якою була послідовність її дій, а також спрямованість її умислу, що в обставинах цієї справи має важливе значення для висновку, чи можна вважати засуджену особою, яка керує автомобілем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд ухвалив касаційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити обвинувачену з місць позбавлення волі.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що ВС звільнив з-під варти військового, який намагався викрасти автомобіль.