Неможливість обмеження права особи на оскарження судового рішення: постанова ККС ВС

Право особи на оскарження судового рішення не може обмежуватися через те, що законодавець не узгодив з Основним Законом та Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнане неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Про це йдеться в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу особи на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження, передає офіційний сайт ВС.

Районний суд ухвалою повернув обвинувальний акт в одному з кримінальних проваджень керівникові місцевої прокуратури. Цим самим судовим рішенням було продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів. Не погоджуючись з ухваленим рішенням у частині продовження строків тримання під вартою, особа оскаржила його до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду від 26 червня 2019 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи на судове рішення районного суду.

У касаційній скарзі особа зазначила, що з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 апеляційний суд порушив її право на захист і особисту недоторканність, а також на доступ до правосуддя та незаконно відмовив їй у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено в постанові колегії ККС ВС, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Чинним КПК України не передбачено оскарження ухвал про обрання, скасування або зміну запобіжного заходу в разі, якщо вони постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.

Водночас відповідно до Рішення від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто з моменту прийняття Рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції.

Ухвалу апеляційного суду від 26 червня 2019 року було постановлено після прийняття Конституційним Судом України згаданого Рішення. Апеляційний суд, постановляючи ухвалу, керувався нормою кримінального процесуального закону, яка була визнана неконституційною. Тому це перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Із повним тестом постанови у справі №396/569/19 (провадження №51-3231км19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ККС ВС роз’яснив, коли отримання коштів під розписку може кваліфікуватися як шахрайство.