Частина 6, ст. 118 ЗК України – «порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянин» передбачає, що разом із відповідним клопотанням заявник повинен подати органу місцевого самоврядування чи органу державної влади графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У законодавстві відсутнє розкриття поняття «графічні матеріали», які вони повинні бути і де заявнику їх взяти, тому це породжує низку зловживань з боку органів, що розпоряджаються неприватизованою землею і подальших судових процесів із захисту прав заявників. Про це повідомляє «Протокол».
Особливо у сільській місцевості поширеною незаконною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є начебто неможливість із поданих графічних матеріалів заявника встановити чітке місцерозташування з/д, на яку заявник претендує.
В цій справі орган Держгеокадастру однією із підстав відмов у наданні дозволу зазначав невходження спірної з/д до переліку земельних ділянок сформованому обласним органом Держгеокадастру, які плануються до передачі в межах норм безоплатної приватизації на території області. А якщо точніше то, невідповідність поданих заявником графічних матеріалів затвердженому переліку.
ВС підкреслив, що це незаконно. Для того щоб графічні матеріали відповідали вимогам ст. 118 ЗК України і вважалися зрозумілими та належними, заявнику достатньо подати роздруківку із Публічної кадастрової карти України, на ній окреслити межі та вказати площу земельної ділянки, яку він планує приватизувати в межах безоплатних норм. Звичайно у цій з/д не повинен бути інший землевласник чи землекористувач, а її цільове призначення має відповідати ст. 121 ЗК України.
ВС зазначив, що такий висновок базується на ст. 1, 8, 9, 15 ЗК «Про державний земельний кадастр».
Із повним текстом постанови КАС ВС можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про постанову КАС ВС щодо правомірності подання окремих клопотань однією заявою.