Важлива постанова КЦС ВС щодо поділу майна подружжя

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна. Про це повідомляє Центр дослідження судової практики на своїй сторінці в Facebook.

Позовна заява мотивована тим, що 19 листопада 2005 року між сторонами укладено шлюб. У період шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які знаходяться на її утриманні та вихованні. Зазначала, що фактично сімейні відносини із відповідачем припинені, з жовтня 2017 року вони проживають окремо. Відповідач веде антисуспільний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає. Тому просила розірвати між ними шлюб та щомісячно стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей у твердій грошовій сумі по 1000 грн щомісячно на кожну дитину і до досягнення ними повноліття.

У час шлюбу 28 серпня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу ними була придбана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки з нею проживає двоє малолітніх дітей, які фактично перебувають на її утриманні, тому позивач вважає, що є підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частини зазначеної квартири.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна квартира була придбана подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.

Із повним текстом постанови КЦС ВС від 27.12.2019 № 297/2837/17 (61-7846св19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КЦС визначив, що відмова у видачі страховки особі з інвалідністю — це дискримінація.