Що включає в себе право власності на будинок: постанова КЦС ВС

У справі судами встановлено, що 25 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 житловий будинок, що розташований на спірній земельній ділянці з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Про це повідомляє Центр дослідження судової практики на своїй сторінці в Facebook.

Земельна ділянка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ЯМ № 724394 виданим відділом Держкомзему у Володарському районі Київської області 27 квітня 2012 року.

За умовами договору сторони домовились про передачу земельної ділянки після виготовлення на неї технічної документації.

Такої умови договору щодо передачі земельної ділянки сторонами не виконано.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, на підставі договору дарування, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на земельну ділянку, на якій розташоване належне йому домоволодіння.

Доводи касаційної скарги про те, що визнанню за позивачем права власності на земельну ділянку обов`язково має передувати рішення суду про припинення права власності відповідача на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки право ОСОБА_2 на земельну ділянку припинено відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України внаслідок набуття позивачем права власності на житловий будинок.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, є безпідставними та не можуть бути прийняті колегією до уваги, оскільки судами вірно встановлено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Також оскільки позивач звернувся до суду щодо захисту права власності не нерухоме майно строки позовної давності не можуть бути застосовані.

При таких обставинах місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку.

Із повним текстом постанови КЦС ВС від 26.12.2019 № 364/515/19 (61-19224св19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову КГС ВС щодо спростування майнових дій боржника у процедурах банкрутства.

Також КЦС визначив, що відмова у видачі страховки особі з інвалідністю — це дискримінація.