ЄСПЛ пояснив, чи може позов про захист честі компенсувати порушення презумпції невинуватості

Складні справи в економічних злочинах правоохоронці часто намагаються довести до кінця по частинах, виокремлюючи доведені епізоди, та поступово підбираючись до ключових фігурантів, які спочатку можуть проходити як свідки.

Але якщо зрештою передбачувані організатори уникають відповідальності, як у такому випадку діє презумпція невинуватості? Однозначної відповіді на це питання немає навіть у Європейському суді з прав людини, який ухвалив рішення у справі «Янушкевичієне проти Литви» (заява №69717/14), передає «ECHR. Ukrainian Aspect».

У 2007 році Служба розслідувань фінансових злочинів розпочала кримінальне провадження, пов’язане із протиправним привласненням майна, в рамках якого у злочинній діяльності підозрювались більше тридцяти осіб та компаній. Віда Янушкевичієне отримала повідомлення про підозру як організатор. Її допитали у присутності адвоката, вона відмовилась відповідати.

У 2009, 2010 та 2011 роках прокуратура виділяла матеріали досудового розслідування щодо окремих компаній та їх керівників, оскільки було зібрано достатньо доказів, і справа була готова до розгляду в суді в цій частині. Суд ухвалював вироки в цих епізодах, встановивши шахрайство, привласнення майна у великих розмірах та підроблення документів. В описовій частині вироків згадувалися компанії, пов’язані з Янушкевичієне, але остання не мала процесуального статусу в рамках цих проваджень, або мала статус свідка і не давала показань.

В 2014 році прокуратура склала обвинувальний акт у справі проти Янушкевичієне та кількох інших осіб. У справі були використані, серед іншого, докази з раніше виокремлених епізодів. Суд почав розглядати справу по суті, але в 2018 році закрив її через сплив строків давності.

Янушкевичієне звернулася до ЄСПЛ. Вона стверджувала, що рішення суду, прийняті у виокремлених кримінальних провадженнях містили інформацію про те, що вона вчиняла злочини як учасник організованої групи, незважаючи на те, що її ніхто не визнав її винною в цих злочинах, що є порушенням ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Не маючи процесуального статусу у кримінальних справах проти співучасників, Янушкевичієне не мала можливості захищатись від обвинувачень та оскаржувати заяви, що стосувалися її у відповідних судових рішеннях. Заявниця також скаржилася, що у неї не було можливості оскаржити судові рішення у справах проти третіх осіб (ст. 13 Конвенції).

У Страсбурзі нагадали, що ефективним засобом захисту проти ймовірних порушень презумпції невинуватості може вважатися відповідний цивільний позов та отримання грошової компенсації за порушення честі та гідності. Однак заявниця не подала такого позову. Також вона не просила суд продовжувати розгляд кримінальної справи проти неї.

Зважаючи на вищевикладене, ЄСПЛ констатував, що заявниця не вичерпала внутрішні засоби захисту, й оголосив скаргу неприйнятною в частині ч. 2 ст. 6 Конвенції. Також встановлено відсутність порушення ст. 13 Конвенції.

Судді ЄСПЛ Пауло Пінто де Альбукерке, Егідіус Куріс і Пітер Пацолай висловили окрему думку про те, що міркування, які лежать в основі зроблених висновків, суперечать практиці Суду.

Попри те, що кримінальну справу проти Янушкевичієне було припинено за спливом строків давності, її фактичне обвинувачення у злочинах має залишитися назавжди. Відтак, скарга відповідно до ч. 2 статті 6 є прийнятною. Також мало місце порушення статті 13 Конвенції.

Справу передано на розгляд Великої Палати.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Іван Ліщина доповів у Комітеті міністрів Ради Європи про виконання Україною рішень ЄСПЛ.

Додамо, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина повідомив про запуск тестової версії бази рішень ЄСПЛ українською мовою.