Заперечення Голокосту — це зловживання правом свободи слова: рішення ЄСПЛ

Депутат навмисно казав неправду для того, щоб зганьбити євреїв. Він намагався використати своє право на свободу вираження поглядів для просування ідей, які суперечать тексту та духу Конвенції.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пасторс проти Німеччини» (заява № 55225/14). Про це повідомляє інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Член Земельного парламенту Мекленбург-Західна Памеранія Удо Пасторс (Udo Pastörs) виступив з промовою, в якій заявив, що «так званий Голокост використовується в політичних і комерційних цілях». Він також посилався на «потік критики та пропагандистську брехню» і «проекцію Освенцима».

Через 2,5 роки районний суд визнав його винним в порушенні пам’яті загиблих та умисному наклепі на єврейський народ. Апеляцію у справі було відхилено, оскільки використовував терміни, які складали заперечення систематичного, мотивованого расою масового винищення євреїв, здійснене в Освенцимі за часів Третього рейху. Суд указав, що він не може покладатися на свої права на свободу слова стосовно заперечення Голокосту.

Посилаючись, зокрема, на статтю 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Пасторс звернувся до ЄСПЛ.

Як і у попередніх справах, пов’язаних із запереченням Голокосту, або заявами, які стосуються нацистських злочинів, ЄСПЛ розглянув скаргу відповідно до статті 10 та статті 17 (заборона зловживання правами). Він повторив, що стаття 17 Конвенції застосовується лише на виняткових засадах і до неї необхідно звертатися в справах, які стосуються свободи слова, якщо зрозуміло, що метою тверджень, про які йде мова, є використання захисту цього положення для цілей, які явно суперечать Конвенції.

Суд зробив наголос на тому, що заявник заздалегідь спланував свою промову свідомо вибираючи слова і вдаючись до помутніння розуму для того, щоб передати його повідомлення, яке було кваліфікованим запереченням Голокосту, що демонструвало зневагу до його  жертв і суперечило встановленим історичним фактам. Саме в цьому контексті почала застосовуватися стаття 17, оскільки заявник намагався використати своє право на свободу вираження поглядів для просування ідей, які суперечать тексту та духу Конвенції.

Тож заявник навмисно висловлював неправду для, щоб зганьбити євреїв і гоніння , від якого вони постраждали.

Такі заяви не можуть охоплюватися захистом свободи слова, гарантованим Конвенцією, оскільки вони суперечать цінностям самої Конвенції. Таким чином, не було прояву порушення прав заявника та скарга була неприйнятною.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Пасторс проти Німеччини» (заява № 55225/14) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова можна ознайомитися за посиланням.

Як раніше повідомляла «Судово-юридична газета», ЄСПЛ вирішив, коли апеляція має заслухати обвинуваченого і свідків.

Також ми писали, що ЄСПЛ вказав на важливу умову доведення упередженості суддів.