11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №755/7423/17, у якій громадянин Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Саркіс Рамез Кхаліл звернувся з позовом до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу та громадянки України про оскарження рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування зазначеного рішення, витребування квартири, визнання права власності на спірну квартиру.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у 2006 році на підставі укладеного з банком договору іпотеки він передав у заставу належну йому квартиру у м. Київ. У січні 2016 року банк відступив право вимоги заборгованості за кредитом товариству з обмеженою відповідальністю, яке в той же день відступило це право іншій особі. У липні 2016 року позивач дізнався, що в лютому того ж року приватний нотаріус оформила право власності на спірну квартиру на відповідачку. На переконання позивача, це рішення є незаконним, оскільки він не отримував від кредитора письмової вимоги про усунення порушень, як це передбачено договором іпотеки, на момент прийняття рішення нотаріусом він не знав, що іпотекодержателем майнових прав на предмет іпотеки була відповідачка.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив.
Верховний Суд постановив касаційну скаргу позивача задовольнити частково, постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Додаткова інформація буде надана після складання повного тексту судового рішення у встановлений законом строк.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову ВП ВС щодо рішень та актів, які не можуть бути предметом судового розгляду.