Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку: постанова КЦС ВС

Між позивачкою та товариством (відповідач) було укладено 9 договорів оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 20 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Зазначені договори оренди були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, про що йдеться у Державному реєстрі земель.

Так, у кожному з договорів пунктами 12.2-12.4  передбачено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи — орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, пунктом 12.5 договорів оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Звертаючись із позовом про розірвання договорів, позивачка послалась на вказаний пункт договорів оренди землі й зазначила, що в неї виникла потреба і можливість самостійно використовувати належні їй на праві приватної власності зазначені земельні ділянки.

Рішенням суду першої інстанції  у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки, як зазначив суд «наявність такого пункту в межах правовідносин оренди земельних ділянок, яке дозволяє абсолютне право на розірвання договору оренди землі в будь-який момент, свідчить про його явно дискримінаційний характер з огляду на те, що встановлює для сторін правову невизначеність, неможливість повноцінного планування використання земельної ділянки в повному циклі, порушує базові засади цивільного та земельного законодавств України, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Однак рішенням апеляційного суду позов був задоволений, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Мотивуючи своє рішення, суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив наступне.

Частинами 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку в разі, якщо це передбачено умовами договору.

Судами встановлено, що пунктами 12.5 зазначених договорів передбачено можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. У наведених умовах договорів передбачається можливість одностороннього розірвання договорів, не обумовлюючи таке розірвання настанням будь-яких підстав та передумов, у тому числі невиконанням орендарем умов договору, а отже може бути реалізовано в разі наявності відповідного волевиявлення однієї зі сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Під час ухвалення рішення у цій справі КЦС ВС також врахував правові висновки суду касаційної інстанції (ухвалені у подібних правовідносинах), наведені у постановах від 16 січня 2019 року у справі №420/550/16-ц (провадження №61-7219св18) та від 30 січня 2019 року у справі №623/2422/16-ц (провадження №61-19058св18).

Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову КЦС ВС щодо звільнення працівника з порушенням належної правової процедури.