Помилки розслідування викрадення людини: рішення ЄСПЛ

Держава має відповідати за недбалість правоохоронців, коли через серйозні помилки поліції, допущені під час розслідування викрадення людини, не вдалося захистити її життя.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Олевник-Цеплінська та Олевник проти Польщі» (заява №20147/15), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Кристофа Олевника викрали 2001 року, утримували у неволі, жостоко поводилися і зрештою убили 2003 року, попри те, що сім’я передала викуп. Тіло убитого було знайдене в 2006 році, коли у злочині зізнався один із викрадачів, на якого вказав свідок.

У 2010 році десять членів банди були засуджені. Вирок грунтувався переважно на зізнаннях. Передбачуваний лідер банди та ще два учасники померли в ході кримінального провадження. Смерті були кваліфіковані як самогубство, а розслідування цих смертей призвело до відставки міністра юстиції.

Між 2009 та 2013 роками було зроблено ще декілька спроб з’ясувати обставини викрадення та вбивства Кристофа Олевника. Зокрема, прокуратура відкрила кримінальні провадження проти представників поліції за зловживання повноваженнями, прокуратури — за недбалість, а також проти високопосадовців — за бездіяльність. Втім, за давністю двоє офіцерів були виправдані, інші розслідування припинені.

Також у парламенті було створено комітет по цій справі, який у заключному звіті констатував неквапливість, помилки, необачність та непрофесіоналізм слідчих, що мали наслідком нездатність виявити винуватців викрадення і запобігти смерті. Також комітет вивчав можливість того, що помилки чиновників були допущені навмисно, аби приховати сліди, знищити докази, оскільки ті співпрацювали із бандою.

Сестра та батько загиблого звернулися до Європейського суду з прав людини. Посилаючись, зокрема, на статтю 2 (Право на життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вони стверджували, що національні органи влади були відповідальні за смерть родича, тому що не змогли ефективно розслідувати викрадення і, в кінцевому підсумку, захистити його життя, а також те, що не було проведено ефективного розслідування вбивства.

Суд встановив, що органам влади Польщі було відомо про існування реального ризику для життя людини з моменту його зникнення (переговори з викрадачами тривали чотири роки. Родині надсилалися листи, в яких містилися явні погрози).

За таких обставин, згідно з Конвенцією, національні органи влади повинні були зробити все, що можливо було обґрунтовано очікувати від них для того, щоб знайти викраденого якомога швидше і встановити особи викрадачів.

Водночас звіт парламентського комітету свідчив про некомпетентність поліції протягом перших років розслідування. Зокрема, їм не вдалося зібрати докази судово-медичної експертизи в будинку жертви безпосередньо після викрадення, допитати протягом трьох років касира супермаркету, який продав мобільний телефон керівнику банди, вивчити анонімний лист, в якому були названі особи, причетні до викрадення, відстежити дзвінки за відомою SIM-картою,  проконтролювати передачу викупу. Оскільки національні органи влади були відповідальні за ці недоліки, у Страсбурзі дійшли висновку про порушення статті 2 через невиконання державою свого обов’язку захистити життя людини.

І хоча винні були засуджені, через 17 років після викрадення провадження у справі все ще тривало, а обставини подій не були повністю з’ясовані. Тож ЄСПЛ дійшов висновку, що органи влади не провели відповідного та ефективного розслідування смерті.

З урахуванням цього суд постановив, що Польща має виплатити заявникам спільно 100 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Олевник-Цеплінська та Олевник проти Польщі» (заява №20147/15) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд оприлюднив черговий огляд судової практики Європейського суду з прав людини.

Також ми писали, чи діє презумпція невинуватості, коли минули строки давності розслідування.