Образи опонентів на виборах: рішення ЄСПЛ

Передвиборча кампанія до місцевих органів влади не могла не зацікавити заявника у справі «Brzeziński v. Poland», оскільки він був кандидатом. Щоправда, претендував не на місце депутата, а на посаду комунального радника. До Зенона Бжезинського з’явилися претензії після того, як громада побачила опубліковану брошуру, автором якої значився в тому числі й він. У ній були не тільки заклики голосувати за окремих кандидатів, а й різка критика керівництва муніципалітету, передає ECHR: Ukrainian Aspect.

Осуду зазнала діяльність міського голови, а також членів органу місцевого самоврядування. Заявник стверджував, що вони залишалися бездіяльними протягом 4-річного строку перебування на посадах і не виконали жодних обіцянок, які давали виборцям.

Тому важливі питання, які стосувалися місцевої громади, не були вирішені. Зокрема, погано працювала система водопостачання та каналізації, а якісних доріг загального користування просто не було.

З. Бжезинський порівняв депутатів з картелем, який лише отримував вигоду. На думку критика, єдиним способом покінчити з неподобством було обрання нових, незабруднених членів муніципалітету.

На підтвердження цих обвинувачень він посилався на кримінальне провадження, порушене проти окремих діячів за зловживання владою при укладанні угод про водопостачання. Останні, на його думку, були невигідні. Крім того, злочинці при владі посягнули на найважливіше — дітей, адже відремонтували школу нашвидкуруч, із порушенням правил будівництва.

Усю цю інформацію вигадливий заявник розвісив перед костелом напередодні неділі, тому всі дізналися про все.

За брошури потрібно відповідати

Головні дійові особи так званої передвиборчої агітації не змусили себе довго чекати. Вони звернулися до суду, щоб зупинити її поширення, примусити заявника спростувати все, що в ній викладене, та вибачитися за наклеп.

Постраждалі також вимагали стягнути з авторів брошури всі судові витрати та зобов’язати їх виплати по 5 тис. злотих на користь благодійної організації (непоганий політичний хід).

Заявника викликали до суду за 3 години до початку засідання. Тому ні про яку лінію захисту взагалі не йшлося. До того ж на суд він не з’явився. Можливо, даремно, адже Феміда зобов’язала його припинити поширювати брошури та на шпальтах двох місцевих газет вибачитися за оприлюднення неправдивої інформації, яка може ввести громадськість в оману.

Про відшкодування, якого просили скаржники, у суді також не забули. Обґрунтовуючи своє рішення, законники зазначили, що заявник допустив шахрайство при розподілі субсидій, але ці твердження не мали доказів. Крім того, суд констатував, що зміст листа був агресивним і перевищив допустимі форми передвиборчої агітації, які стали підставою для стягнення на користь благодійної організації.

З. Бжезинський подав апеляційну скаргу, вимагаючи скасування рішення першої інстанції в повному обсязі. Він також пояснив, що до суду не з’явився, бо не зміг знайти транспорту, аби дістатися на засідання за 3 години. Крім цього, заявник стверджував: навіть якщо в його брошурі й були неточності, він міг їх виправити й без відповідного рішення суду.

Незважаючи на швидкість оскарження, апеляційну скаргу чомусь визнали поданою несвоєчасно. Утім після оскарження цього дивного рішення провадження все-таки відкрили. Проте, розглянувши скаргу, апеляційний суд м. Катовіце відхилив її. Після цього З. Бжезинський полишив пошуки справедливості на батьківщині.

Гостро, але прийнятно

Європейський суд з прав людини прийняв справу до розгляду, хоч уряд і заперечував, посилаючись на невичерпання всіх національних засобів захисту. Мовляв, заявник виправив свої коментарі про діяльність представників місцевої влади та приніс їм вибачення.

Крім цього, заявник також виступав кандидатом на посаду міського радника та представника виборчого комітету. Тому виступ зацікавленої сторони мав розцінюватись як висловлювання політичного опонента.

Суд не заперечував того, що з поширенням неправдивої інформації про кандидатів на виборах з метою збереження дієвості публічних дебатів у передвиборчий період потрібно боротись. Одночасно у Страсбурзі нагадали, що в цей період особливо важливо дозволити думкам та інформації всіх видів вільно поширюватися (рішення у справі «Kwiecień v. Poland»).

Зміст інформації щодо розкрадання та нецільового використання державних коштів Феміда назвала зловмисним і таким, що виходить за рамки прийнятних форм агітації.

Вирішуючи справу, Євросуд зазначив, що в брошурі заявник висловив критику на адресу кандидата в мери. З. Бжезинський зачепив питання використання державних коштів і відсутності адекватного розв’язання проблем жителів комуни.

Тому ЄСПЛ зауважив, що керівництво муніципалітету, безсумнівно, є предметом загального інтересу для спільноти. У зв’язку із цим §2 ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не залишає багато місця для обмеження свободи вираження поглядів, адже політичні питання становлять загальний інтерес. Межі допустимої критики для політика є значно ширшими, ніж для приватної особи, хоча тон буклета й був гострим, подекуди іронічним, а використовувана мова — вульгарною та образливою.

Узявши до уваги вищевикладене, Суд наголосив, що причини, наведені польськими судами, аби виправдати засудження заявника, не можуть уважатися доречними й достатніми. Адже таке втручання у вираження поглядів не було необхідним для демократичної держави. У вигляді сатисфакції З. Бжезинський просив € 10 тисяч, а отримав € 9 700.

Можна стверджувати, що це беззаперечна перемога, хоча й невідомо, чи здобув він її на тих скандальних місцевих виборах.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд оприлюднив черговий огляд судової практики Європейського суду з прав людини.