Згідно з Національним стандартом України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).
Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечення спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.
Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.
На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.
Відповідно до п. 10.2.3. ДСТУ, знаки, установлені на дорозі послідовно, за винятком знаків, установлених на перехресті та в місцях проведення робіт, повинні бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менше ніж 50 м, а в населених пунктах — не менше ніж 25 м між поперечними перетинами дороги, в яких встановлені знаки.
П. 10.2.4. ДСТУ вказує на те, що дорожні знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускають установленні на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом.
На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги, потрібно дублювати. Дублюючі знаки потрібно установлювати на розділювальній смузі, а у разі її відсутності — над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 не погоджувалась з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням та наполягала на тому, що вона не порушувала правил дорожнього руху.
Позивачка зазначала, що, рухаючись вулицею Андрія Фарба та повертаючи на вул. Дмитра Яворницького до будинку № 77, вона не бачила знаку «Смуга для маршруту транспортних засобів», з огляду на його візуальну непомітність при здійсненні такого руху.
Відповідач, зі свого боку, зазначав, що правопорушення було зафіксовано нагрудною відеокамерою, дії інспектора є правомірними, а відповідно, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судами встановлено, що позивачка дійсно здійснила зупинку на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, однак при здійсненні руху з вул. А. Фарба на пр. Д. Яворницького вбачається знак 5.11, розташований з порушенням Національного стандарту України ДСТУ 4100-2014.
Зазначений факт відповідачем не оспорюється, оскільки ані апеляційна скарга, ані касаційна скарга не містять відповідних посилань та спростувань зазначеного.
За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання противоправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2016 року серії АР № 017458 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень на ОСОБА_1 за частиною третьою статті 122 КУпАП, винесену інспектором 6-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції Шарудою Андрієм Валерійовичем, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності свого рішення.
Із постановою КАС ВС від 14.08.2019 № 199/8466/16 (К/9901/34088/18) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про зелені номери для власників електрокарів.
Також ми повідомляли про рішення КЦС ВС щодо відшкодування школи, завданої неналежною організацією дорожнього руху.