Право на укладення договору оренди землі: постанова КЦС ВС

Для поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів:

• орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;
• в установлені строки до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;
• до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;
• продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;
• орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 після закінчення строку дії договору продовжуваЛА користуватись земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою не із запропонованого відповідачем нового розміру орендної плати — 12%, а з розміру орендної плати, визначеної в договорі від 2 грудня 2010 року, — 3% річних. Тобто фактично позивач не погодився на новий розмір орендної плати.

Відповідач протягом належного строку висловив своє заперечення і надіслав позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору. Між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що виключає можливість автоматичної пролонгації укладеного договору (втрачено переважне право). Установлено, що додаткову угоду до договору, у якій визначався б новий розмір орендної плати та строк дії договору, сторони не укладали, доданий позивачем проект додаткової угоди від 2 листопада 2015 року сторонами погоджений не був.

Також суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що переважне право позивача на укладення нового договору оренди взагалі не могло було порушено, оскільки новий договір оренди спірної земельної ділянки відповідачем ні з ким не укладався. Відповідач скористався своїм дискреційним повноваженням і вирішив відмовитися від поновлення договору оренди з позивачем. Таким чином, відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідач виразив своє волевиявлення, яке полягає у відмові в поновленні договору оренди.

При таких обставинах апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він в установлений Договором оренди та Законом України «Про оренду землі» строк повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення Договору оренди на новий строк, а відповідач не виконав встановленого частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку в місячний термін розглянути надісланий ним лист-повідомлення, що свідчить про недобросовісність дій відповідача, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

26 листопада 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області на узгодження умов продовження строку оренди земельної ділянки запропонувало іншу ставку орендної плати та встановлення іншого строку дії договору. Із зазначеними умовами позивач не погодився, продовжуючи користуватись спірною земельною ділянкою.

Оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, новий договір з орендарем не укладався, додаткова угода не підписувалася, то обставини, які б давали позивачу юридичні підстави займати спірну земельну ділянку на праві оренди, відсутні.

Із постановою КЦС ВС від 08.08.2019 № 541/518/17 61-28807св18 можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову Верховного Суду щодо надання статусу скверу ділянці біля метро «Осокорки».

Також ми повідомляли про встановлення меж ділянки, що належить до земель історико-культурного призначення.

Крім того, ми інформували, що Верховний Суд визнав недійсним договір щодо незаконної забудови Голосіївського парку.