Принцип стабільності податкового законодавства орієнтований органам законодавчої влади і органам місцевого самоврядування з метою дотримання певного порядку внесення змін до будь-яких елементів податків.
Податковий орган наділений повноваженнями щодо застосування в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, зокрема рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов’язковими.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу за позовом до Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві, як власнику шістьох об’єктів нерухомості, нараховано податок на це майно, відмінне від земельної ділянки.
Суть спору полягає в тому, що Ніжинська міська рада рішенням від 21–26 січня 2016 року змінила правила пільгового оподаткування, а саме — в Положенні про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, уточнила, що від сплати податку звільняються інваліди І та ІІ груп на один об’єкт житлової нерухомості (у попередній редакції кількість об’єктів, на які поширювалася пільга, не зазначалась). Міськрада також визначила, що рішення набуває чинності з 1 січня 2016 року.
Такі зміни були внесені органом місцевого самоврядування на виконання положень Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» стосовно рекомендації переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів.
Податковий орган, як суб’єкт виконавчої влади, застосував чинне рішення органу місцевого самоврядування (зі змінами) для нарахування податку на майно позивача.
Позивач вважає, що податковий орган порушив принцип стабільності податкового законодавства, закріплений у підпункті 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, в якому зазначено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Позивач переконаний, що застосування вказаних змін до рішення міськради можливе лише з 2017 року.
Відповідач переконаний, що рішення органу місцевого самоврядування не суперечить нормам Податкового кодексу України, оскільки податкова пільга не змінювалась, а було лише уточнено кількість об'єктів оподаткування, на які ця пільга для інвалідів І і ІІ груп поширюється.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні адміністративного позову відмовили. Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, зазначивши, що відповідач — контролюючий орган — при реалізації владних управлінських функцій застосував ту норму права, яка була чинна на момент прийняття спірних рішень.
Верховний Суд дійшов висновку про те, що згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч принципу стабільності, вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції України, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 ПК України встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
Суд вважає, що за вказаних обставин у зазначеній справі вірогідне порушення принципу стабільності само по собі не може бути підставою для визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень (контролюючого органу) та для скасування податкових повідомлень-рішень, при винесенні яких відповідач дотримав приписів Кодексу адміністративного судочинства України (ч. 2 ст. 2).
Отже, навіть за наявності порушення принципу стабільності шляхом прийняття радою рішення на виконання норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (оскарження якого на предмет правомірності, законності не здійснене), враховуючи чинність такого рішення ради на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Постанова Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17 (адміністративне провадження №К/9901/1259/17).
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що згідно з правовою позицією Великої Палати ВС, вимога щодо виключення інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.