Чи можна спілкування адвоката з ув’язненим прирівняти до приватного життя: позиція ЄСПЛ

Спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя, оскільки це надає захиснику можливість приймати обґрунтовані рішення.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Алтай проти Туреччини», №2 (№11236/09), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Нагадаємо, адвокат засудженого до довічного ув’язнення Махмета Алтая надіслав своєму клієнту посилку з друкованими виданнями. Адміністрація в’язниці заборонила цю передачу, оскільки надіслані видання (книга, журнал та газета) не були пов’язані з питаннями захисту прав. Оскарження в суді цього рішення успіху не мало.

Згодом в’язниця подала запит для отримання дозволу на присутність посадової особи під час зустрічей засудженого з його адвокатом, стверджуючи, що дії захисника з надсилання матеріалів були несумісними з його обов’язками законного представника. Суд задовольнив цей запит, а оскарження цього рішення також не мало успіху.

Алтай звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення прав, але у Страсбурзі первинно відхилили скаргу, оскільки не було вичерпано національні засоби захисту. Тоді засуджений звернувся до національної комісії з питань компенсацій, яка постановила, що відмова передати матеріали для читання порушила його права, передбачені статтею 10 (Свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У заяві він також посилався на статтю 8 (Право на повагу до приватного й сімейного життя, житла й листування) Конвенції для подання скарги на те, що рішення про присутність посадової особи під час візитів адвоката порушило його право на конфіденційні консультації із захисником.

Вдруге Алтай поскаржився високим суддям на те, що ні він, ні його адвокат не могли ефективно брати участь у провадженні щодо обмеження його зустрічей з адвокатом.

У Страсбурзі наголосили, що ув’язнені продовжують користуватися всіма основними правами і свободами, гарантованими Конвенцією, за винятком права на свободу. Немає сумніву, що ув’язнений зберігає свої права згідно з Конвенцією через його статус особи, затриманої після засудження. Так, до ув’язнених не може бути застосоване жорстоке поводження, вони продовжують користуватися правом на повагу до сімейного життя, право на свободу вираження поглядів, право сповідувати свою релігію, право на повагу до листування та право на шлюб, інші.

Обставини позбавлення волі, зокрема, міркування безпеки та запобігання злочинам і заворушенням, можуть виправдовувати обмеження цих та інших прав; проте будь-яке обмеження повинно бути виправданим у кожному окремому випадку.

Що стосується права на конфіденційне спілкування з адвокатом і чи підпадає воно під поняття «приватне життя» у значенні пункту 1 статті 8 Конвенції, Суд нагадує, що приватне життя є широким терміном, що не піддається вичерпному визначенню. Стаття 8 захищає право на особистісний розвиток, як з точки зору особистості, так і особистої автономії, що є важливим принципом, що лежить в основі тлумачення гарантій статті 8. Вона охоплює право кожної особи підходити до інших, щоб встановлювати і розвивати відносини з ними і з зовнішнім світом, тобто право на «приватне суспільне життя», і може включати професійну діяльність або діяльність, що відбувається в контексті публічної діяльності. Отже, існує зона взаємодії людини з іншими, навіть у суспільному контексті, яка може підпадати під сферу «приватного життя».

Суд також вважає, що спілкування людини з адвокатом у контексті правової допомоги підпадає під сферу приватного життя, оскільки метою такої взаємодії є надання особі можливості приймати обґрунтовані рішення про своє життя. Найчастіше інформація, передана адвокату, включає інтимні та особисті питання або делікатні питання. Звідси випливає, що будь то в контексті допомоги з цивільного чи кримінального судочинства або в контексті звернення до загальної юридичної консультації, особи, які звертаються до адвоката, можуть обґрунтовано очікувати, що їхні повідомлення є приватними та конфіденційними.

Крім того, Суд нагадав, що в загальних інтересах очевидно, що будь-яка особа, яка бажає проконсультуватися з адвокатом, повинна вільно робити це за умов, які сприяють повній і безперешкодній дискусії. Саме з цієї причини відносини між адвокатом і клієнтом, в принципі, є привілейованими.

На думку Суду, ув’язнені можуть відчувати стриманість в обговоренні зі своїми адвокатами в присутності посадової особи не тільки щодо питань, що стосуються незавершених судових процесів, але й у повідомленні про зловживання, які можуть умовчувати це через страх відплати. Суд також зауважує, що привілеї відносин між адвокатом і клієнтом та зобов’язанням національних органів влади забезпечити конфіденційність спілкування між ув’язненим та його обраним представником належать до визнаних міжнародних норм.

Повністю позицію Євросуду з цього питання можна дізнатися, переглянувши повний текст рішення ЄСПЛ у справі «Алтай проти Туреччини», №2 (№11236/09) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, кандидата юридичних наук, доцента Віктора Янишена, директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової, Яни Токар та Андрія Цибулька.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ЄСПЛ вказав українським судам на необхідність обґрунтовування рішень.