Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що в місцевій газеті було опубліковано інформацію про проведення громадських слухань з приводу погодження детального плану території, на якій знаходиться, зокрема, належна їй земельна ділянка.
Ознайомившись із графічною частиною проекту плану, позивачка виявила, що земельна ділянка з цільовим призначенням — для будівництва господарських будівель і споруд, яка є її приватною власністю та відповідає генеральному плану села, у запропонованому проекті визначена як паркова зона.
На переконання позивачки, затвердження зазначеного документа може призвести до порушення її права власності. Тому вона просила суд зобов’язати сільраду усунути перешкоди у здійсненні цього права шляхом визнання недійсним рішення сільради в частині затвердження детального плану території на належну їй на праві власності земельну ділянку.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності справи, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у спірних правовідносинах сільрада реалізує свої повноваження як суб’єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та пов’язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.
Незважаючи на те, що позивачка сформулювала позовну вимогу як зобов’язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні права власності, фактично суть вимоги зводиться до оскарження рішення сільради.
При цьому вказане рішення не є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних прав чи обов’язків певної особи. Натомість оспорюване рішення — нормативно-правовий акт, дія якого поширюється на необмежену кількість суб’єктів і застосовується багаторазово.
Таким чином, Велика Палата ВС дійшла висновку, що здійснення захисту прав позивача в обраний нею спосіб віднесено до компетенції адміністративного суду.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 363/3786/17 (провадження № 14-145цс19) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, чи може суд установити факт належності особи до певної національності.