Європейський суд з прав людини стикнувся з проблемою відсутності в Україні адекватного реагування з боку національних судів на аргументи заявників щодо обрання іншого ніж тримання під вартою заходу.
Незважаючи на існування національних судів, компетентних вирішувати такі питання, без чіткої процедури розгляду суди часто залишаються теоретичним, а не практичним засобом для цілей ч. 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На це Європейський суд з прав людини звернув увагу у рішенні «Капштан проти України» (заява № 56224/10). Про це повідомляє інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Стосовно Андрія Капштана було відкрито кримінальне провадження за обвинуваченням у шахрайстві та хабарництві. Суд визнав його винним та призначив покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
Апеляційний суд скасував вирок та направив справу на новий розгляд. Водночас, оскільки засуджений був позбавлений волі, суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але без належного обґрунтування і визначення термінів.
Капштан подав клопотання про зміну запобіжного заходу. Вирок щодо нього було скасовано, він не був раніше судимим, а злочини, у вчиненні яких його обвинувачували, не були надто серйозними, а тому щодо нього може бути обрано більш м’який запобіжний захід. Він мав постійне місце проживання та позитивно характеризувався. Крім того, під час первинного провадження його не тримали під вартою при цьому підозрюваний не намагався переховуватися від слідства та суду і виконував всі покладені на нього процесуальні обов’язки. Попри всі ці обставини суд залишив клопотання без задоволення, мотивувавши своє рішення тяжкістю пред’явленого обвинувачення та можливим покаранням у виді позбавлення волі на строк три і більше років. Також суд зауважив, що заявник може перешкоджати розслідуванню у разі його звільнення з-під варти, при цьому не обґрунтовуючи такий мотив у своєму рішенні. Наступні кілька клопотань про обрання більш м’якого запобіжного заходу також не мали успіху. Але коли він послався на необхідність дотримання спеціальної дієти та потребу у медичному огляді, суд таки пом’якшив запобіжний захід.
Зрештою, обвинувачення у хабарництві було закрите органами прокуратури, а до суду були спрямовані матеріали справи лише за обвинуваченням у шахрайстві. Суд знову визнав Капштана винним, але присудив штраф та звільнив від відбування покарання через сплив строку давності. Провадження у справі було закрите.
Капштан вирішив звернутися за захистом прав до Європейського суду з прав людини. Він, посилаючись на ч. 1, 4, 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, скаржився, що рішення суду про тримання під вартою було необгрунтованим, а він не міг оскаржити це рішення та отримати компенсацію.
Суд у Страсбурзі погодився з доводами заявника та констатував факт порушення конвенційних гарантій.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Капштан проти України» (заява № 56224/10) можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ розібрався у справі українського судді проти газети.
Також ми публікували шістнадцятий огляд судової практики Європейського суду з прав людини.