Верховний Суд вказав на юридичні ознаки та умови новації

Заміна первинного зобов’язання новим між тими самими сторонами (новація) повинна містити у новому договорі вказівку на первинне і нове зобов’язання та наміри сторін вчинити новацію. 

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи №609/67/18 у постанові від 13 березня 2019 року (касаційне провадження №61-43444св18).

Спір виник щодо дії договору оренди землі та його дійсності/недійсності. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про визнання договору оренди землі недійсним та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі від 20 травня 2017 року сторони домовилися про припинення договору оренди землі від 1 січня 2012 року, тобто дійшли згоди про заміну первісного зобов'язання новим (новацію), що відповідає ч. 2 ст. 604 ЦК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Аналіз ст. 604 ЦК України дозволяє стверджувати, що новація — це угода про заміну первинного зобов'язання новим між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання. Зі змісту ст. 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов’язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов’язання); вона є двостороннім правочином (договором); нове зобов’язання пов’язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов’язання новим, а не на зміну цього зобов’язання.

До умов новації, згідно вимог закону, віднесено наступні:

• нове зобов’язання повинне пов’язувати тих самих осіб, що й первісне;
• сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов’язання іншим;
• «домовленість про новацію» — це договір про заміну зобов’язання;
• вона вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідним для нового зобов’язання;
• наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов’язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов’язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;
• дійсність первинного зобов’язання (недійсність первинного зобов’язання веде до недійсності й нового зобов’язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов’язаними первинним зобов’язанням, і новація не відбувається);
• заміна змісту зобов’язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;
• допустимість заміни первісного зобов’язання новим.

Отже, важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не врахував, що оспорюваний договір оренди землі від 20 травня 2017 року не містить вказівки на первинне і нове зобов'язання та намір сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче зобов’язання і замінити його новим, тому направив справу на новий апеляційний розгляд.

З текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд висловився щодо визнання актів окупаційної влади.