Рішення зборів суддів не є предметом судового розгляду: постанова ВП ВС

Рішення зборів суддів не є предметом судового розгляду. Такі рішення можуть бути переглянуті органами суддівського самоврядування.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду, розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі №804/4177/17 за позовом до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Не погодившись із указаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушеннями судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився й апеляційний суд, про те, що спір, предметом якого є рішення органу суддівського самоврядування, не є публічно-правовим і не підлягає під визначення справи адміністративної юрисдикції. За висновком судів попередніх інстанцій, скарги на рішення органів суддівського самоврядування (зборів суддів, конференцій суддів, з'їзду суддів України, Ради суддів України), а також скарги на дії, бездіяльність і рішення головуючих на зборах суддів, конференціях суддів, з'їзді суддів України та їх членів (делегатів), голови, його заступників і членів Ради суддів України, пов'язані з діяльністю органів суддівського самоврядування, розглядаються самими органами суддівського самоврядування згідно із законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, та внутрішніми актами, які регламентують їх діяльність.

Відтак, ключові висновки Великої Палати Верховного Суду полягають у наступному:

• Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що збори суддів як орган суддівського самоврядування, який обговорює питання внутрішньої діяльності суду та приймає колективні рішення з обговорюваних питань, не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, та пункту 7 частини першої статті 4 КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
• Встановлена правова природа діяльності органу суддівського самоврядування унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання незаконним та скасування його рішення, а тому вказаний позов не може розглядатися в судах.
• Суд адміністративної юрисдикції не має компетенції щодо розгляду спору про визнання незаконним і скасування рішення зборів суддів, оформленого відповідним протоколом, про обрання голови цього суду.
• Відповідні скарги розглядаються самим органом суддівського самоврядування згідно із ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та внутрішнім актом, який регламентує діяльність такого органу.

• З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені в касаційній скарзі доводи позивача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій виключили з-під юрисдикції судів України таку категорію справ як оскарження рішень зборів суддів, а також одноособово обмежили його право на доступ до правосуддя, гарантоване частиною першою статті 6 Конвенції.
• За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) є правильним.

Постанова ВП ВС від 20.03.2019 № 804/4177/17 (11-1425апп18) набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Велика Палата Верховного Суду прийняла Постанову, якою врегулювала питання звільнення з посади помічника судді. Головний висновок полягає в тому, що звільнення з посади помічника судді без подання судді є неправомірним.