Постановою Верховного Суду від 10.01.2019 по справі №910/17529/17 про визнання договору недійсним рішення попередніх судових інстанцій було скасовано із постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
По суті спору. Позивач звернувся до суду про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, оскільки вважає його фіктивним, тобто укладеним без наміру створення правових наслідків, аргументуючи, що відповідачем не здійснено оплату та не підписані акти прийому-передачі.
Під час розгляду справи судами було встановлено, що наявне судове рішення про задоволення позову банку до позивача, заставодавців і іпотекодавців про стягнення коштів. Суд першої та апеляційної інстанцій позов задовольнив, обґрунтувавши це тим, що в діях обох сторін оспорюваного правочину наявний умисел приховати наміри уникнення звернення стягнення на відчужене нерухоме майно під час виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Проте ВС зазначив, що звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позивач переслідує як кінцеву мету захист свого права власності на нерухоме майно, яким він розпорядився, уклавши спірний правочин. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи (стягувача) за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
Колегія суддів вважає, що позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, поданий позивачем, який є стороною цього правочину, що, за його ж твердженням, було вчинено з метою уникнення звернення стягнення на нерухоме майно, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким особа зловжила.
Для ознайомлення з постановою Верховного Суду перейдіть за посиланням.