Верховний Суд роз’яснив, як розглядаються справи щодо права дитини на користування житлом

Під час розгляду судом спорів щодо виселення дитини, зняття її з реєстрації за місцем проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Недотримання цієї вимоги порушує національне законодавство і не відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.

Районний суд, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, задовольнив позов про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою. Позивач обґрунтував вимоги тим, що його син та онука не проживають у квартирі, власником якої він є. Всі обов'язки з утримання та збереження приміщення, оплати комунальних послуг виконує лише він самостійно.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не проживають у спірному приміщенні понад один рік, підстав для продовження терміну зберігання за ними права користування цим приміщенням, передбачених ст. 71 ЖК України, немає, участі в оплаті комунальних послуг відповідачі не беруть.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд також вказав, що посилання в апеляційній скарзі на обов'язкову участь служби у справах дітей у справі, предметом якої є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є помилковим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційну скаргу, рішення судів попередніх інстанцій скасував та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року у справі «Powell and Rayner v. the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

З постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд роз’яснив підстави участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Захисник не надала суду підтвердження, що клопотання про участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції було погоджене.

Також ми повідомляли про те, за яких умов акт індивідуальної дії податкового органу є недійсним. Верховний Суд з’ясував, що податковий орган переплутав місцями дані з видаткової та податкової накладних.