Верховним Судом постановою від 06.02.2018 р. у справі №394/1155/14-ц про поділ майна подружжя була частково задоволена касаційна скарга.
Зокрема, до суду звернулося подружжя для поділу спільного майна, придбаного за час шлюбу. Під час розгляду справи було встановлено, що магазин придбано за особисті кошти одного із подружжя для ведення підприємницької діяльності, який не може відноситься до спільного майна подружжя, а є приватною власністю.
Суд першої інстанції не звернув на цей факт уваги та у порядку поділу майна подружжя визнав за кожним із подружжя право власності на 1/2 частину магазину та житлового будинку.
Однак апеляційною інстанцією рішення першої інстанції було скасовано в частині поділу магазину як такого, що не відноситься до спільної сумісної власності подружжя. Суд зазначив, що цей магазин придбано за особисті кошти відповідача, одержані в позику, та для ведення підприємницької діяльності, тому це майно є особистою приватною власністю відповідача.
ВС зазначив, що апеляційний суд дійшов висновку із неправильним тлумаченням змісту правової позиції, викладеної у постанові ВС України від 02.10.2013 року у справі №6-79цс13, зазначивши, що спірний магазин, згідно з положеннями статті 57 СК України, статті 52 ЦК України, є особистою приватною власністю одного з подружжя, який є підприємцем і майно використовується у підприємницькій діяльності.
Проте апеляційний суд не врахував, що за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору — інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Магазин був придбаний за час шлюбу та використовувався для здійснення підприємницької діяльності, а отримані доходи — на сім'ю.
На думку ВС, відповідачем не було доведено належними доказами, що позичені та кредитні кошти були витрачені на придбання та ремонт спірного магазину. Суд звернув увагу, що надані відповідачем розписки були виконані в інший проміжок, ніж зазначено у розписках.
Також, суд зауважив, що апеляційним судом не були враховані доводи позивача, що спірний магазин придбаний за час шлюбу за спільні кошти, адже він працював та мав доходи і вкладав їх в сімейний бюджет, та його батьки давали кошти їм в позику для придбання цього магазину.
Скасовуючи рішення апеляційної інстанції з переданням справи на новий розгляд до цього ж суду, ВС зазначив, що у разі доведення, що спірний магазин набуто підприємцем за час шлюбу за спільні кошти і він використовується відповідачем у підприємницькій діяльності, то магазин поділу не підлягає, проте враховується при поділі іншого майна.
Нагадаємо, раніше Верховний Суд виніс перше рішення у зразковій справі.