Обладнання та вимоги до місця проведення допиту

Допит є одним з основних методів для отримання інформації про обставини злочину, та відіграє одну з ключових ролей у більшості розслідувань. 

Однак, він також має певні ризики. Зокрема, через порушення методики, слідчі ризикують отримати не повну або недостовірну інформацію, або, навіть, неправдиве зізнання особи.

Однією з невід’ємних умов ефективності допиту є визначення місця його проведення. Ця умова, на перший погляд, може здатися несуттєвою, і тому працівники правоохоронних органів можуть на практиці ігнорувати необхідність підготовки місця проведення допиту або взагалі його проведення в спеціально обладнаних кімнатах.

Хибність такої поведінки доводять і результати проведених досліджень, що показують пряму залежність результату допиту від місця його проведення.

У 2007 році в Сполучених Штатах Америки було проведено дослідження «Поліцейське процесуальне інтерв’ю та допит: опитування самооцінки поліцейських практик та переконань», в ході якого за допомогою анкетування 631 слідчий поліції надав інформацію про свої усталені практики проведення допитів.

Це було перше спеціалізоване дослідження за такою тематикою в США. Щоб оцінити ефективність тактик і умов проведення допиту, слідчих поліції попросили визначити за шкалою від 1 до 5 балів ефективність отримання достовірних та викривальних показань. 

Проведення допиту в спеціалізованій кімнаті отримало 41% «п’ятірок» та посіло 2 місце за ефективністю допиту з 16 запропонованих умов і тактик.

Звісно, вибір місця проведення допиту залежить і від конкретної ситуації, яка виникла у ході досудового розслідування. Загальні умови визначення місця проведення допиту зазвичай не виписані в кримінально-процесуальних законах інших країн. В українському ж КПК стаття 224 регламентує, що допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням з особою, яку мають намір допитати. Тобто норма закону дуже розмита та фактично дозволяє проводити допит будь-де. 

Зазвичай слідчий або прокурор завчасно домовляються про час та місце проведення допиту із допитуваною особою. У цьому випадку в них є час та можливість підготувати місце допиту, на відміну від польового інтерв’ю, яке, наприклад, проводиться поліцейським одразу на місці затримання особи. У таких ситуаціях поліцейський має невеликий (або взагалі не має) контроль над місцем проведення інтерв’ю.

Водночас проведення польового інтерв’ю є невід’ємною частиною більшості розслідувань і може бути ефективним в умовах більш виваженої підготовки та попереднього планування. Завчасний виклик, щоб запланувати зручний час, зменшить відволікання і може зробити свідка більш налаштованим до розмови.

Незалежно від причини проведення інтерв’ю в несприятливому місці, слідчий або поліцейський мають зменшити навколишні відволікальні фактори і створити зону конфіденційності, що допоможе людині почуватися комфортніше під час спілкування.

Часто під час розслідування слідчий проводить опитування потерпілих і потенційних свідків не в спеціально обладнаному для цього приміщенні. Очевидним є те, що власне помешкання або робоче місце (офіс) допитуваного є не найкращими місцями для допиту, оскільки обстановка приміщення є незнайомою для слідчого. 

Зазвичай такі допити супроводжуються відволікальними факторами, які порушують цілісність інтерв’ю. Ці відволікання часто порушують хід думок інтерв’юера або ж дозволяють підозрюваному вчасно підготувати правдоподібну історію або пояснення. Для свідків такі відволікання можуть погіршити або ускладнити спогади в пам’яті про інцидент. Тому бажано уникати опитування у помешканні суб’єкта або на його робочому місці. До таких висновків дійшли як українські, так і закордонні дослідники.

Розглядаючи питання нормативного регулювання проведення допиту за місцем проведення досудового розслідування, важливо окремо відзначити необхідність нормативного закріплення інструкцій для працівників правоохоронних органів. Переважна частина правоохоронних органів зарубіжних країн, наприклад, Німеччини, Чехії, США , Канади, Австралії , мають відповідні інструкції загального характеру, а також більш деталізовані нормативні вимоги для кожного органу. 

Так, у 2012 році Департамент юстиції США видав Інструкцію з організації кімнати для процесуального інтерв’ю з можливістю аудіо- та відеозапису. Поліцейські підрозділи США та Канади мають детальні інструкції з правил використання кімнати допиту та правил поводження в ній.

В Україні також було зроблено спробу нормативно закріпити вимоги щодо кімнат допитів. З 2003 року є чинним затверджене наказом МВС України «Положення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ України». Цим наказом було закріплено вимогу щодо необхідності облаштування кімнат для проведення слідчих дій в адміністративних будівлях МВС України, регіональних управліннях МВС України та органів внутрішніх справ. Також цим наказом було встановлено заборону проводити слідчі дії з участю осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, у будь-яких приміщеннях органів і підрозділів внутрішніх справ, крім слідчих кімнат.

Порівнюючи нормативне закріплення процедури проведення допиту в Україні та інших країнах, ми бачимо досить формальний підхід до цього питання з боку українських нормотворців, оскільки виписані вимоги до створення та оснащення слідчих кімнат мають здебільшого декларативний характер та не були впровадженні на практиці повною мірою. Крім цього, деякі визначені технічні нормативи щодо кімнат допиту суперечать тактичним прийомам його проведення.

Загалом, кімнати для проведення допитів повинні забезпечувати:

• конфіденційність проведення допиту;
• комфорт та обстановка кімнати;
• технічні засоби фіксації.

Забезпечення конфіденційності. 

Важливим елементом початкової фази інтерв’ю є унікальний особистий контакт, який інтерв’юер встановлює з особою, яку допитують. На цій стадії підхід інтерв’юера-правоохоронця до допитуваного має бути таким: «Ми не знаємо одне одного. Ви збираєтеся сказати мені дещо таке, що, можливо, ніколи нікому не розповідали. Я не був присутнім під час тих подій, але хотів би отримати якомога повнішу інформацію».

Одним із принципових факторів, що безпосередньо впливають на встановлення такого довірливого контакту та ефективність проведення процесуального інтерв’ю в цілому є забезпечення конфіденційності його проведення — тобто допит має проводитися наодинці з особою, яку допитують.

Слідчий зазвичай нехтує тим фактом, що свідок був би налаштований на відвертішу бесіду саме наодинці. 

Такі ситуації постійно виникають на практиці, оскільки слідчі не переймаються підготовкою місця проведення допиту та проводять його в своєму кабінеті, де також перебувають й інші колеги.

Для встановлення відчуття конфіденційності кімната для проведення слідчих (розшукових) дій повинна бути тихою, без звичної «поліцейської обстановки» та зайвих об’єктів у полі зору особи, яку допитують. Кімната має бути максимально захищеною від зовнішніх шумів і розміщуватися так, щоб до неї не було відкритого доступу та щоб вона не була прохідною. Це створить відчуття конфіденційності.

Наступною умовою ефективної комунікації є забезпечення тиші в кімнаті, де проходить допит. Бажано, щоб у кімнаті не було жодного стаціонарного телефона, оскільки його дзвінок або використання є серйозним відволікальним фактором для всіх учасників слідчої (розшукової) дії. Якщо слідчий має мобільний телефон, його треба перевести у режим вібрації або вимкнути на час проведення допиту.

Крім того, необхідно забезпечити зменшення шуму, що виникає від систем опалення, кондиціонування і вентиляції. Усі зазначені фактори впливають на здатність учасників концентруватися під час допиту, зосереджуватися та послідовно викладати свої думки.

Схожу теорію про важливість конфіденційності описують такі автори, як Давид Зулавскі та Дуглас Віклендер. Вони підкреслюють, що конфіденційність та приватність, які створює слідчий під час процесуального інтерв’ю, посилюються сприятливою обстановкою. Треба організувати інтерв’ю таким чином, щоб перебої і відволікання були зведені до мінімуму і щоб підозрюваний міг зосередити свою увагу на інтерв’юері та самій розмові. 

Комфорт та обстановка кімнати. 

Кімната повинна бути організована так, щоб вона виглядала максимально безпечною та приємною для особи. Минули дні похмурої та «холодної» кімнати для допиту: таке середовище лише відштовхує підозрюваного, який уже почувається не надто комфортно, перебуваючи у стінах правоохоронного органу. Темна та сувора обстановка посилює потребу підозрюваного у захисті і страху перед тим, що може статися. 

Наявність страху в особи, яку допитують, збільшує ймовірність того, що вона перейде у фазу повного заперечення, і ще більше ускладнить можливість отримання достовірної інформації. Більше того, через формування обстановки страху підозрювані зазвичай «ламаються» психологічно та дають неправдиві самовикривальні показання.

Оскільки допит можна визначити як процес інформаційної та психологічної взаємодії слідчого з допитуваним, на ефективність допиту можуть вплинути наявні бар’єри спілкування. Саме тому кімната для проведення інтерв’ю повинна сприяти відвертому спілкуванню, зокрема, невербальному. Це означає, що необхідно мінімізувати фізичні бар’єри, які можуть блокувати думки допитуваного.

Фізичний бар’єр (наприклад, стіл) може бути і психологічним бар’єром. Подібні бар’єри зменшують ефект взаємозв’язку, який має бути максимально тісним протягом усього допиту.

Інша причина, полягає у тому, щоб створити умови для спостереження слідчим за допитуваною особою. Це важливо для оцінки мови її тіла або невербальних підказок, коли допитуваний відповідає на запитання та надає детальну інформацію, що має значення для розслідування.

Відсутність бар’єрів впливає і на слідчого, який має мінімізувати невербальну поведінку, яка б відволікала чи могла стати демонстрацією недовіри або негативно вплинути на встановлення контакту і комунікацію з допитуваною особою.

До фізичних бар’єрів відносять масивні столи, шафи, низькі дивани та інші громіздкі предмети — тобто все, що перешкоджає огляду всієї людини, або дає цій людині «сховатися». 

Коли людина сидить за столом навпроти слідчого, останній втрачає можливість спостереження за рухами тіла допитуваного на 50%. Це стосується фізичного аспекту, а з психологічного боку допитуваний відчуватиме себе за столом «схованим» чи закритим. Усунувши бар’єри, слідчий матиме можливість змінити динаміку ситуації та збільшити когнітивне навантаження, що підвищує здатність розрізняти та виявляти обман.

Британські вчені Ерік Шеферд та Енді Гріффітс наголошують на тому, що стіл між слідчим та допитуваною особою встановлює психологічну дистанцію. Тому вони пропонують за будь-яких обставин розмістити співрозмовника в такому місці, щоб мати можливість стежити за рухами всього його тіла. Крім цього, розміщення навпроти одне одного сприймається негативно як конфронтаційне. І навпаки, розміщення в півоберту породжує позитивне та довірливе сприйняття. В ситуації, коли неможливо перемістити стіл, експерти радять відсадити допитувану особу подалі від столу на відкриту зону кімнати та розмістити стільці в півоберті один до одного .

Вибір правильного освітлення також відіграє важливу роль у проведенні та фіксуванні допиту, тому освітлювальні прилади треба встановити так, щоб забезпечити хорошу видимість обличчя допитуваного, але щоб світло було не надто яскраве.

Звичайно, варто уникати будь-якого освітлення, що перешкоджає спостереженню за поведінкою, жестами та мімікою допитуваного повною мірою. Не повинно бути занадто яскравого світла і на обличчі слідчого — так підозрюваний гірше бачить слідчого, що може порушити контакт з ним у невербальному спілкуванні (прояв розуміння чи співчуття). Розсіяне освітлення є найбільш прийнятним.

Україна потребує більш детального та сучасного нормативного регулювання для обладнання приміщень для допитів. Зокрема, методологічної бази, заснованої на кращих світових практиках. 

Особливу увагу варто приділяти обладнанню кімнати для проведення допитів і слідчим в сучасних умовах. Виділення окремого приміщення, правильна розстановка меблів, аудіо- та відеозапис дозволяють значно підвищити ефективність проведення допитів навіть без нормативних документів. 

Більш детально про технічні засоби фіксації читайте у наступних статтях ініціативи «Процесуальне інтерв’ю. Україна».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.