Верховний Суд роз’яснив судам, що є процесуальним засобом для відкриття провадження

Враховуючи наявність спору про право у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, такі справи підлягають розгляду в порядку позовного провадження шляхом пред’явлення до суду позову, а не заяви. Це роз’яснюється на сторінці Верховного Суду у Фейсбук.

Зокрема, повідомляється, що адвокат в інтересах виправданої особи та її законного представника звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та засудженням, і просив розглянути її в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положенням про застосування цього Закону.

Районний суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву задовольнив, стягнув із держави Україна шляхом списання з державного бюджету України Державною казначейською службою України як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь цієї особи та її законного представника моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

ВС роз’яснив, що відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають справи, визначені у ч. 1 цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Перелік справ, які розглядаються в порядку окремого провадження, міститься в ч. 2 ст. 234 ЦПК України 2004 року. Разом з тим, як випливає зі змісту ч. 3 цієї статті та ч. 6 ст. 235 зазначеного Кодексу, у порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом, у разі відсутності спору про право.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 19, частинах 2, 3 ст. 293, ч. 6 ст. 294 ЦПК України.

Заява адвоката в інтересах особи та її законного представника була подана в порядку, встановленому ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (прийнятий 1994 року), та передбачає спрощену процедуру розгляду таких заяв і постановлення за результатами розгляду ухвали.

Водночас, оскільки норми ЦПК України 2004 року та чинного ЦПК України, які визначають порядок здійснення цивільного судочинства, є спеціальними й такими, що прийняті пізніше, провадження в цивільних справах має здійснюватися відповідно до процесуальних норм, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Враховуючи наявність спору про право у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, такі справи підлягають розгляду в порядку позовного провадження шляхом пред’явлення до суду позову, а не заяви.

Частиною 1 ст. 42 ЦПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. 

Згідно з ч. 1 ст. 48 цього Кодексу, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Встановлено, що суди попередніх інстанцій, незважаючи на те, що адвокатом була подана в інтересах виправданої особи та її законного представника заява про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розглядали вказану справу в порядку позовного провадження, оскільки наявність моральної шкоди, її розмір та витрати на правову допомогу підлягали доказуванню сторонами.

Однак суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи неправильно визначили суб’єктний склад учасників справи, оскільки ними мали бути сторони, тобто позивач і відповідач. Крім того, на порушення вимог ч. 3 ст. 208 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції, розглянувши справу по суті, постановив ухвалу, а не ухвалив рішення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що оприлюднено переклад висновку Венеціанської комісії щодо нової судової реформи в Україні.