Суддя Великої Палати ВС Олександра Яновська: інтерв’ю до річниці створення Верховного Суду

Бесіду вела
Наталя Мамченко,
«Судово-юридична газета»

Суддя Великої Палати Верховного Суду від кримінальної юрисдикції Олександра Яновська поділилася з «Судово-юридичною газетою» враженнями від початку роботи у Верховному Суді та своїми поглядами щодо подальших кроків.

— Якими є Ваші спогади щодо початку роботи у новому Верховному Суді?

— Рік тому завершився двотижневий навчальний ввідний курс, організований для суддів нового Верховного Суду Національною школою суддів України за участю цілої низки міжнародних організацій, який дав можливість подивитись в очі своїм колегам та налаштуватися на виконання своїх повноважень. Першим яскравим спогадом, мабуть, був день, коли я отримала свою першу справу, матеріали якої до мого кабінету завезли на візку. Ця справа розглядалася протягом 3 років, але Великій Палаті вдалося її розглянути за одне судове засідання.

— Чи справдилися сподівання та чи довелося зіткнутися з труднощами?

— Сподівання щодо роботи нового Верховного Суду були величезні не тільки у всіх, хто був і є причетний до судової реформи, але і в усіх громадян нашої країни. Перше завдання, яке було поставлено за мету, на мій погляд, виконане: рішення ВС набули нової форми, стали більш структурованими, більш мотивованими. Ми намагаємося викладати наші рішення так, щоб вони не тільки переконували фахівців, але й звичайній людині були зрозумілі. На жаль, не завжди, як сподівалися, при вирішенні справ судді здатні вийти за межі буквального тлумачення норм закону та застосувати загальні принципи верховенства права. Але вже є приклади рішень, у яких сухий позитивістський підхід подоланий телеологічним тлумаченням та намаганням ефективно та справедливо захистити порушені права.

— Чи вдалося налагодити роботу в одному колективі суддям-вихідцям з адвокатури, вченим та професійним суддям?

— Труднощів у цьому питанні виявилось значно менше, ніж очікувалось. Більше того, будучи обраною до Великої Палати, я була приємно вражена кількістю науковців та колишніх адвокатів, які були обрані суддями цього підрозділу Верховного Суду. Цікаво, що симбіоз різних досвідів справді є каталізатором у процесі застосування різних практичних навичок: ведення судових процесів, аналітичної роботи, здатності виходити за межі усталених підходів та правових позицій.

— На яких рішеннях Верховного Суду за цей рік Ви зробили б наголос?

— Як суддя, що була делегована до Великої Палати кримінальною юрисдикцією, напевне, одними з визначальних вважаю рішення, якими було сформульовано правову позицію щодо можливості апеляційного оскарження тих рішень слідчих суддів, які прямо не передбачені кримінальним процесуальним законодавством. При постановленні саме цих рішень суддям вдалося застосувати принцип верховенства права і захистити тих учасників кримінальних проваджень, права яких були порушені постановленими слідчими суддями ухвалами, що не передбачені КПК України, у т. ч. щодо проведення позапланових перевірок. Також Великою Палатою було постановлено низку рішень на виконання рішень ЄСПЛ, якими були встановлені порушення Конвенції при вирішенні справ у національних судах України.

— Які завдання чекають Верховний Суд попереду?

— Попереду багато роботи, спрямованої на відновлення довіри до судової системи. І значну роль у цьому має відігравати здатність ВС забезпечити єдність судової практики. Це питання є, на мій погляд, найважливішим на сьогодні. Значні зусилля докладаються для вдосконалення роботи правового аналітичного департаменту ВС. Також суддями ВС розробляються правила, за якими є можливим і обґрунтованим відхід від власних правових висновків. Але над цим питанням ще багато треба працювати, усвідомлюючи, наскільки гостро країна потребує стабільності у судовій системі, в правових підходах.