Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної можливості розпорядитися вилученим майном. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж. Про це йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Колегія суддів ККС зазначила, що згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від її волі.
Як видно з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом у вироку, після того, як злочинець вилучив акумуляторну батарею з автомобіля, його помітили свідки. Він мав намір залишити місце злочину, але не встиг відійти й на декілька метрів, як кинув вкрадений предмет і був затриманий очевидцями події.
Об’єктивної можливості розпорядитись чи користуватись викраденим у засудженого не було, тому що його дії постійно були в полі зору свідків. Протилежний висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що засуджений мав таку можливість, є необґрунтованим.
Таким чином, засуджена особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але грабіж не був здійснений через дії, які вона не могла контролювати.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, дії засудженого були розпочаті як крадіжка, проте їх виявили свідки й почали кричати, щоб зупинити його, однак той намагався доробити свою справу до кінця, і лише зрозумівши, що не встигне цього зробити, викинув викрадене майно.
Із повним текстом постанови ВС можна ознайомитися за посиланням.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд роз’яснив поняття «проникнення у сховище».