Верховный Суд объяснил, как применяется закон Третьяковой о лишении мобилизованных учителей права на сохранение среднего заработка

В связи с внесенными изменениями в законодательство с 24 декабря 2023 за педагогическими или научно-педагогическими работниками, призванными на военную службу по призыву во время мобилизации, не сохраняется предварительный средний заработок. Об этом указал Кассационный гражданский суд Верховного Суда в постановлении от 11 сентября 2024 года по делу №158/2181/23.

Обставини справи

У липні 2023 року чоловік звернувся з позовом до ліцею і гуманітарного відділу міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику.

Позов мотивовано тим, що він працював на посаді вчителя, а 1 квітня 2022 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України.

На підставі наказу закладу освіти його було увільнено від роботи у зв`язку з призовом зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом закладу освіти від 12 липня 2022 року у зв`язку з набранням чинності Законом авторства голови соціального комітету Верховної Ради Галини Третьякової від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено припинення нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі ч. 3 статті 119 КЗпП, військовому припинено виплату середнього заробітку вчителя з 19 липня 2022 року.

Позивач вважав, що відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати зарплати, оскільки норма статті 119 КЗпП є загальною нормою, а ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» є спеціальною та стосується виключно педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким він є, а тому має право на отримання середнього заробітку за час перебування на військовій службі під час мобілізації.

Суди попередніх інстанцій в задоволенні позову відмовили.

У листопаді 2023 року чоловік подав касаційну скаргу до Верховного Суду, вказавши, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток. Застосуванню підлягає Закон «Про освіту», який є спеціальним, тому встановлює стосовно окремих інститутів трудових правовідносин інші правила, особливі за регулятивним механізмом у порівнянні із загальними нормами.

При цьому чоловік вказав на постанову Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23.

Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», в цій постанові Верховний Суд вказав, що мобілізовані педагоги мають право на виплату середнього заробітку.

Втім, того ж 2023 року, у листопаді, Верховна Рада вирішила виправити цей «недолік». Так, 22 листопада Верховна Рада ухвалила як закон законопроект авторства, знов-таки, Галини Третьякової 8313 «щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», яким позбавила педагогів права претендувати на збереження середнього заробітку.

Позиція Верховного Суду

Законом №2352-IX «щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у ч. 3 статті 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно до ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким педагогічним чи науково-педагогічним працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 зроблено висновок:

• «на рівні КЗпП не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП та іншими законами не застосовується;
• у ч. 2 статті 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до ч. 3 статті 119 КЗпП, так і до норм інших законів (зокрема, ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту»);
• Законом 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників).
• Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток;
• в ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту») має перевагу над загальною (ч. 3 статті 199 КЗпП) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (ч. 3 статті 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми. Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».

Разом з тим, Законом від 22 листопада 2023 року 3494-ІХ «щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни, та у ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто, з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Підсумовуючи наведене, слід дійти висновку про те, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався.

З матеріалів справи відомо, що позивач є педагогічними працівником, який 1 квітня 2022 року призваний на військову службу, а тому відповідно до ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

Вирішуючи спір, апеляційний суд наведеного не врахував і дійшов неправильного висновку про те, що на позивача не поширюються гарантії, передбачені ч. 2 статті 57 Закону «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу.

Оскільки апеляційний суд зробив неправильну кваліфікацію правовідносин, які виникли між сторонами, оскаржувану постанову апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, Верховний Суд вирішив, що мобілізований вчитель мав право на збереження середнього заробітку вчителя, але лише до 24 грудня 2023 року, доки не набув чинності новий закон Галини Третьякової.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.