Верховный Суд пояснил, что должен выяснить суд для квалификации действий как получения взятки, сопряженного с вымогательством

Для квалификации действий по ч. 3 ст. 369-2 УК как получения неправомерной выгоды за влияние на принятие решения лицом, уполномоченным на выполнение функций государства, сопряженного с требованием такой выгоды, определяющим является выяснение наличия в действиях виновного лица одного из таких признаков, как угроза совершением или несовершением лицом действий, которые могут причинить вред законным правам или интересам другого лица, которое предлагает, обещает или предоставляет ему неправомерную выгоду.

Также необходимо выяснить, насколько эти угрозы для другого лица были реальными и действительно могли нанести вред его законным правам или интересам, или создание виновным лицом таких условий, при которых другое лицо вынуждено было предлагать, обещать или предоставить ему неправомерную выгоду с целью предотвращения вредных последствий для себя или своих законных интересов. Об этом указал Кассационный уголовный суд в постановлении от 9 июля 2024 года по делу №464/233/22.

Обставини справи

Лікар-рентгенолог, користуючись набутими соціальними та професійними зв’язками за час роботи, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною та діючи як приватна особа, умисно, з корисливих мотивів, у жовтні 2020 року під час зустрічі з особою висловила їй протиправну вимогу про надання їй грошових коштів у сумі 10 000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави – посадовими особами ТЦК та СП, ВЛК та медико-соціальної експертної комісії щодо скерування документів, які знаходились в особовій справі особи, на розгляд військово-лікарської комісії для оформлення постанови з встановлення причинного зв’язку захворювання, пов’язаного з захистом Батьківщини, та повторного встановлення ІІІ групи інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним із захистом Батьківщини, для отримання ним одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, передбаченої ст. 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У телефонній розмові обвинувачена повторно висловила особі вимогу про необхідність надати їй обумовлену суму неправомірної вигоди та надалі зменшила цю суму з 10 000 тисяч доларів США до 8 000 тисяч доларів США, які одержала від особи, що згідно з курсом НБУ в еквіваленті становить 219 739, 20 грн.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватою та засудив особу за ч. 3 ст. 369 2 КК.

У касаційних скаргах засуджена та захисник стверджують про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність у кримінальному провадженні.

Що вирішив Верховний Суд

ККС змінено рішення судів попередніх інстанцій, перекваліфіковано дії обвинуваченої з ч. 3 ст. 369-2 КК на ч. 2 ст. 369-2 КК. ККС вважає, що в діях обвинуваченої відсутні ознаки вимагання неправомірної вигоди, що є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

При кваліфікації дій винної особи за ч. 3 ст. 369 2 КК суду слід з’ясувати:

1) чи погрожувала ця особа вчиненням або не вчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам іншої особи, яка пропонує, обіцяє чи надає їй неправомірну вигоду, та наскільки ці погрози для іншої особи були реальними і такими, що дійсно могли завдати шкоди її законним правам чи інтересам, або

2) чи створювала винна особа такі умови, за яких інша особа вимушена була пропонувати, обіцяти чи надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для себе чи своїх законних інтересів. За наявності однієї з цих двох ознак дії винної особи підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 369-2 КК.

Зміст та характер дій, які полягають у вимаганні неправомірної вигоди, при кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 369 2 КК мають бути зазначені в обвинувальному акті та у вироку суду.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд погодились із висунутим обвинуваченням та кваліфікували дії обвинуваченої за ч. 3 ст. 369-2 КК як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди.

Разом із тим, у змісті обвинувального акта не зазначено, в яких саме діях засудженої полягало вимагання неправомірної вигоди.

Не вказав на це у вироку і суд першої інстанції.

Як убачається з вироку, під час допиту в суді особа, яка надала неправомірну вигоду, пояснила, що звернулася до ТЦК та СП для скерування його документів на розгляд військово-лікарською комісією з метою зміни причинного зв’язку захворювання, пов’язаного з травмою, отриманою під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО для подальшого надання висновку ВЛК та інших документів його особової справи, яка перебуває у ТЦК та СП, до медико-соціальної експертної комісії з метою повторного встановлення ІІІ групи інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним із захистом Батьківщини, та отримання передбаченої законодавством одноразової грошової допомоги, на що йому в ЛОТЦК та СП було відмовлено, а хтось зі знайомих порекомендував звернутися до обвинуваченої як спеціаліста, яка може допомогти у вирішенні цього питання.

При зверненні до обвинуваченої вона повідомила, що може допомогти вирішити це питання, але за це особа повинна надати їй кошти в сумі 10 000 доларів США, на що він погодився.

З цих пояснень особи вбачається, що обвинувачена не погрожувала йому вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди законним правам чи інтересам, та не створювала умов, за яких особа вимушена надати їй неправомірну вигоду, оскільки на момент звернення особи до неї за допомогою у вирішенні цього питання такі умови вже існували, бо раніше рішенням ТЦК та СП йому вже було відмовлено в скеруванні його документів на розгляд військово-лікарської комісії, і саме через цю відмову за порадою інших осіб він звернувся за допомогою до обвинуваченої.

Своєю чергою обвинувачена не була зобов’язана допомагати особі у вирішенні цього питання, оскільки це не входило до її обов’язків, і з цих підстав могла б відмовити останній в її проханні, однак маючи певні професійні зв’язки серед медичних працівників погодилась допомогти, але за певну грошову винагороду.

Так само і особа не була позбавлена можливості вирішити це питання в інший спосіб, наприклад оскаржити відмову ТЦК та СП у скеруванні документів на розгляд військово-лікарської комісії до вищої інстанції або в судовому порядку, однак вирішив звернувся за допомогою до обвинуваченої.

Отже, в діях обвинуваченої відсутні ознаки вимагання неправомірної вигоди, що є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК. За таких обставин її дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 369 2 КК, як пропозиція та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Автор: Наталья Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.