Признание лица особо опасным рецидивистом: Верховный Суд объяснил, в каких случаях суд может учесть приговор суда рф

Закон «О ратификации Протокола к Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года» содержит оговорки о признании и учете Украиной приговоров, вынесенных судами Договаривающихся Сторон. Но при решении, в частности, вопросов о признании лица особо опасным рецидивистом, об установлении фактов совершения преступления повторно приговоры Договаривающихся Сторон могут признаваться и учитываться. Об этом указал Кассационный уголовный суд Верховного Суда в постановлении от 24.07.2024 по делу 401/2271/17.

Обставини справи

Вироком місцевого суду обвинуваченого визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК. Апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого і призначеного покарання та ухвалив свій вирок, яким визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що старший інспектор з ОД міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Кіровоградській області , на запит слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області, направив копію відповіді НЦБ Інтерполу в російській федерації щодо обвинуваченого мовою оригіналу. У додатку до листа направлено копію вироку Лефортовського районного суду м. Москви від 13 листопада 2001 року.

Під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що цей лист має всі реквізити документу, який засвідчений підписом службової особи із зазначенням прізвища і посади, має відповідний вихідний номер, датований, містить найменування органу, яким скерований.

З додатку до цього листа (вироку Лефортовського районного суду м. москви) слідує, що даним судом 13 листопада 2001 року чоловік був засуджений за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а, г» ч. 2 ст. 158 КК рф (таємне викрадення чужого майна, вчинене групою осіб за попередньою змовою, із спричиненням значної шкоди громадянину), ч. 1 ст. 105 КК РФ (умисне заподіяння смерті іншій людині).

Також апеляційний суд зазначив, що зі змісту документу вбачається, що він є копією з вироку суду, на кожному аркуші наявні підписи осіб, що завіряли судове рішення. Останній аркуш судового рішення містить відтиски гербової печатки місцевого суду, підписи судді та народних засідателів, має відтиск печатки «Копія вірна», із підписами судді, секретаря, проставленої дати (26 грудня 2001 року), наявний напис посадових осіб про те, що даний вирок залишений без змін внаслідок його апеляційного перегляду ухвалою московського міського суду від 26 грудня 2001 року.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що докази про наявність судимості в обвинуваченого за умисне вбивство, вчинене на території іноземної держави, є недопустимими, що суд неправомірно врахував вирок іноземної держави під час кваліфікації дій та призначення покарання його підзахисному.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд залишив без зміни вирок суду апеляційної інстанції. В обґрунтування позиції ККС ВС вказує, що Закон «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» містить такі положення: Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікувати з такими застереженнями: Україна не бере на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення факту вчинення злочину повторно та порушення зобов’язань, пов’язаних з умовним звільненням, відстрочкою виконання вироку або умовно-достроковим звільненням.

Тобто, з наведеного слідує, що Україна не бере на себе зобов’язання визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, але під час вирішення, зокрема, питань про визнання особи особливо небезпечним рецидивістом, про встановлення фактів учинення злочину повторно вироки Договірних Сторін можуть визнаватись і враховуватись.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що старший інспектор з міжнародного поліцейського співробітництва, на запит слідчого відділу СУ ГУНП, направив копію відповіді НЦБ Інтерполу в рф щодо обвинуваченого мовою оригіналу.

У додатку до листа направлено копію вироку суду іноземної держави від 13.11.2001, яким обвинуваченого було засуджено за таємне викрадення чужого майна, вчинене групою осіб за попередньою змовою, із спричиненням значної шкоди громадянину та за умисне заподіяння смерті іншій людині. Апеляційний суд зазначив, що зі змісту документу вбачається, що він є копією з вироку суду, на кожному аркуші наявні підписи осіб, що завіряли судове рішення.

Останній аркуш судового рішення містить відтиски гербової печатки місцевого суду, підписи судді та народних засідателів, має відтиск печатки «Копія вірна», із підписами судді, секретаря, проставленої дати (26.12.2001), наявний напис посадових осіб про те, що даний вирок внаслідок його апеляційного перегляду ухвалою суду іноземної держави від 26.12.2001 залишений без змін.

Касаційний кримінальний суд погоджується з апеляційним судом, що вказаний Закон «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» містить певні застереження, але не правову заборону такого врахування та не визнає доводи касаційної скарги з цього приводу слушними.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.