Факт несвоевременного уведомления или неуведомления со стороны ТЦК лица, привлекаемого к админответственности за нарушение правил военного учета и законодательства о мобилизации, о времени и месте рассмотрения дела является основанием для признания постановления ТЦК неправомерным. Об этом в своем постановлении от 8 мая 2024 г. указал Второй апелляционный административный суд по делу №642/1199/24.
Также он напомнил позиции Верховного Суда, в соответствии с которыми обязанность уведомить лицо о месте и времени рассмотрения дела не позднее чем за 3 дня до даты рассмотрения дела об административном правонарушении считается исполненным, если лицо, привлекаемое к ответственности, знает (информировано) о время и место рассмотрения дела за три дня до даты рассмотрения дела. Обязанность доказывания этого обстоятельства несет уполномоченное должностное лицо (в данном случае – ТЦК).
Факт несвоевременного уведомления или неуведомления лица, привлекаемого к административной ответственности, о времени и месте рассмотрения дела об административном правонарушении является основанием для признания постановления по делу об административном правонарушении неправомерным как вынесенным с нарушением установленной процедуры.
Історія справи
Чоловік звернувся до Ленінського районного суду Харкова з позовом до ТЦК, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 9.02.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.2 10 та ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено, позивач подав апеляційну скаргу.
Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до постанови ТЦК від 9 лютого 2024 року чоловіка визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 210 та ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4250 грн.
Зі змісту оскаржуваної постанови, вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог п.п. 5,7 ч. 3 ст. 1, ч. 8 ст. 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», та п. 19 (Додаток 2) Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, що призвело до порушення ним правил військового обліку, вчиненого в особливий період, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Крім того, позивачу інкримінується порушення вимог ч. 4 ст. 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова т. в. о. начальника ТЦК відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Колегія суддів апеляційного адміністративного не погоджується з висновком суду першої інстанції.
Так, у частині 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки:
«Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення №84, №85 від 25.01.2024, котрі містять підписи позивача про отримання другого примірнику протоколу, вказано, чоловіка повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 31.01.2024. Отже, позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 15 год. 00 хв. 31.01.2024.
Водночас, відповідачем 30.01.2024 отримано клопотання позивача, в якому останній просив відкласти на іншу дату розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 210 та ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідачем задоволено дане клопотання позивача, а розгляд адміністративних справ перенесено на 9.02.2024 о 14:00 год. в ТЦК, що вбачається з роздруківки текстового повідомлення, котре відповідачем направлено на мобільний номер, зазначений в протоколах про адміністративні правопорушення, в клопотанні про відкладення розгляду справи позивачем.
Водночас, наявні у матеріалах справи відомості, а саме роздруківка текстового повідомлення, котре відповідачем направлено на мобільний номер позивача, не дають суду обґрунтованих підстав для встановлення факту належного повідомлення позивача про місце і час розгляду справи у встановлений процесуальний спосіб.
У апеляційній скарзі позивач заперечує отримання повідомлення про перенесення дати розгляду справи на 9.02.2024 за номером телефону. Зазначає, що жодних повідомлень від відповідача не отримував, та відповідно, відповідь на повідомлення не надавав.
Інших належних доказів стосовно належного повідомлення позивача не у спосіб та порядку, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративних справ перенесених на 9.02.2024 о 14:00 год. матеріали справи не містять.
Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, розгляд справ відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку:
«Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваної постанови та відсутності підстав для її скасування.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб`єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Цим обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
Отже, апеляційну скаргу чоловіка було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову ТЦК про штраф 4250 грн, провадження по справі закрито.
Автор: Наталья Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.