Высший совет правосудия не может перебирать на себя полномочия по установлению оснований ограничения доступа к Реестру судебных решений вместо законодателя – БП ВС

Соблюдение принципа законности в вопросе ограничения доступа к публичной информации означает, что такие ограничения не только должны быть установлены (определены) законом, но и запрещают субъектам отношений в сфере доступа к судебным решениям, одним из которых является Высший совет правосудия, выполнять и прибегать прямо или косвенно (завуалировано) к введению новых ограничений

Высший совет правосудия в пределах полномочий для органа государственной власти, на который возложена обязанность утверждать Порядок ведения Реестра, должен указать закон, на основании которого будет производиться ограничение доступа к Реестру, а не устанавливать, не прописывать и не утверждать в нормативно-правовом акте Советы правила лимитирования общего доступа к Реестру, на которые он не имел и не может иметь полномочий, поскольку такие ограничения устанавливаются исключительно законом. Об этом заявила в своем постановлении от 15 февраля 2024 года по делу №990/164/23 Большая Палата Верховного Суда.

Как ранее писала «Судебно-юридическая газета», Высший совет правосудия 22 февраля 2024 отменил свое предыдущее решение о внесении изменений в Порядок ведения Единого государственного реестра судебных решений.

Напомним, что 20 июля 2023 года Высший совет правосудия без обсуждения принял решение, которым разрешил закрывать публичный доступ к судебным решениям в Реестре на основании постановлений следователей и прокуроров. Основанием для решения стало обращение Национального антикоррупционного бюро Украины.

23 ноября 2023 года коллегия судей Кассационного административного суда в составе Верховного Суда (Александр Стародуб – председательствующий, Ян Берназюк, Андрей Рыбачук, Семен Стеценко, Лариса Таций) признала противоправным решение ВСП относительно изменений в Порядок ведения Реестра, а 15 февраля Большая Палата Верховного Суда (докладчик – судья Михаил Грицив) оставила решение коллегии КАС ВС без изменений.

В своем постановлении Большая Палата Верховного Суда заложила и некоторые выводы для Высшего совета правосудия на будущее, учитывая, что ВСП придется и в дальнейшем принимать решения относительно деятельности Реестра и электронного суда.

Що нагадала ВП ВС Вищій раді правосуддя

Як зазначила Велика Палата, на ВРП покладається обов`язок з використанням правових та технологічних критеріїв оптимізувати процедуру ведення Реєстру та функціонування ЄСІТС і таким чином бути запорукою дії конституційного принципу – гласності судового процесу, формою дотримання якого буде створення умов для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції.

Для врегулювання суспільних відносин щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Реєстру законодавець 22 грудня 2005 року ухвалив Закон «Про доступ до судових рішень» №3262-IV. «Ще раз треба нагадати, що цей Закон визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Відповідно до його статті другої кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом», - підкреслила ВП ВС.

Стаття 4 Закону №3262-IV визначає доступ до Реєстру, згідно з яким судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.

«За цим Законом втручання в право кожного отримати публічну інформацію, зафіксовану в судових рішеннях, має відповідати конституційному принципу законності, воно має переслідувати мету, задля досягнення якої застосовується таке обмеження, а сама мета повинна переважати законний інтерес особи, яка бажає доступитися до судових рішень.

Дотримання принципу законності у питанні обмеження доступу до публічної інформації означає, що такі обмеження не тільки мають бути встановлені (визначені) законом, але й забороняють суб`єктам відносин у сфері доступу до судових рішень, одним з яких є й ВРП, виконувати і вдаватися прямо чи опосередковано (завуальовано) до запровадження нових обмежень», - підкреслила ВП ВС.

Отож, зазначила ВП ВС, узагальнюючи фактичні передумови (чинники), які призвели і становлять основу для вирішення справи, якщо зважити на юридичне підґрунтя, яке було використане для винесення оскаржуваного рішення, а також після уяснення конституційних та згаданих вище законодавчих правил, які дозволяють раціонально, зрозуміло та контрольовано визначитися в правомірності дій Ради в частині внесення змін до Порядку у вигляді обмеження відтермінування забезпечення загального доступу до Реєстру «… також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора», яке «… здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування», можна констатувати, що ВРП в аспекті окреслених спірних правовідносин не мала законних повноважень для того, щоб самостійно встановлювати підстави для обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого та прокурора.

У межах повноважень для органу державної влади, на який покладений обов`язок затверджувати Порядок ведення Реєстру, ВРП має вказати закон, на підставі якого буде здійснюватися обмеження доступу до Реєстру, а не встановлювати, не прописувати і не затверджувати в нормативно-правому акті Ради правила лімітування загального доступу до Реєстру, на які вона не мала і не може мати повноважень, оскільки такі обмеження встановлюються виключно законом.

Відтак Велика Палата має погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вільний, відкритий доступ до судових рішень як складову конституційної засади гласності судового процесу може бути обмежено виключно законом.

Щодо покликання в апеляційних скаргах на положення КПК України як на закон, який містить підстави для обмеження доступу до судових рішень, то Велика Палата вказала, що не бачить причин для відступу від висновків суду першої інстанції про безпідставність таких тверджень апелянта, позаяк КПК визначає порядок здійснення кримінального провадження, не регулює правовідносин у сфері доступу до судових рішень і норм, які передбачають підстави для обмеження доступу до судових рішень, не містить.

Те, що КПК України є також законом, в якому, зокрема, є правила про те, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, ще не означає, що вони є тими правилами закону, які дозволяють застосовувати (чи принаймні правомірно сприймати) кримінальний процесуальний закон як законодавчу основу, на підставі якої окремі учасники кримінальних правовідносин, зокрема зі сторони обвинувачення, в рамках конкретного кримінального провадження можуть постановляти процесуальні рішення, що висловлюватимуть обмеження до загального доступу до Реєстру.

Вказані процесуальні рішення не можуть містити таких обмежень, бо обмеження права вільного користування Реєстром з підстав, прямо не передбачених законом, не допускається. Але обмеження (відтермінування) може бути слідчим чи прокурором ініційоване і в кінцевому підсумку застосоване, якщо таке обмеження «санкціонує» суд, якщо до нього вдасться суд у межах кримінального провадження і за умови, коли, по-перше, існуватимуть встановлені КПК України підстави для постановлення судового рішення, котрі водночас диктуватимуть необхідність застосування обмеження доступу до такого рішення, і, про-друге, у разі проведення тих слідчих (прокурорських) дій чи винесення процесуальних рішень, які встановлені КПК України, і за його приписами дозволяється застосування заходів відтермінування їхнього оприлюднення в інтересах кримінального провадження.

«Підсумовуючи наведене, Велика Палата вважає за необхідне ще раз зазначити, що конституційний орган, серед повноважень якого є, зокрема, затвердження Порядку, під час ухвалення рішень про затвердження цього Порядку або внесення до нього змін не може перебирати на себе повноваження щодо встановлення окремих підстав, які законодавчо не передбачені, для обмеження доступу до Реєстру навіть тоді, коли метою встановлення такої підстави є унеможливлення отримання сторонніми особами інформації про досудове розслідування через повний доступ до Реєстру.

Обмеження права вільного користування Реєстром з підстав, прямо не передбачених Законом №3262-IV, допускається тільки на підставі рішення суду», - підкреслила Велика Палата Верховного Суду.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.