Верховный Суд коллегией судей Третьей судебной палаты Кассационного уголовного суда рассмотрел дело военнослужащего, который в марте 2022 года по собственной воле ушел в ВСУ, получил две контузии, попал в больницу, но вовремя не вернулся на службу.
За это ему присудили 5 лет лишения свободы. Местный решил назначить наказание с испытанием, но апелляционный суд такое условное наказание отменил, указав, что в противном случае это будет плохим примером для других военнослужащих.
Верховный Суд согласился, что этот военнослужащий заслуживает того, чтобы отсидеть 5 лет в тюрьме (постановление Верховного Суда от 8 ноября 2023 года по делу №333/4532/22). Решение приняла коллегия судей Верховного Суда в составе судья-докладчик Василий Бородий, члены коллегии Сергей Еремейчук и Николай Мазур.
Обставини справи
У березні 2022 року наказом командира військової частини нині засудженого військовослужбовця було призначено на посаду головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти, зараховано до списків особового складу, у зв`язку з чим останній приступив до обов`язків. У червні 2022 року сержанта було призначено на посаду командира стрілецького відділення.
19 липня 2022 року військовослужбовця було направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю і 2 серпня 2022 року переведено для подальшого лікування до КНП «Міська лікарня №7» ЗМР у Запоріжжі.
Далі, 2 серпня 2022 року, військовослужбовця було виписано з лікувального закладу КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР за порушення режиму, тому він повинен був прибути до певної військової частини для подальшого проходження служби.
Однак указаного вище дня військовослужбовець не з`явився на службу з лікувального закладу до розташування військової частини.
Вироком Комунарського районного суду Запоріжжя від 22 грудня 2022 року цього військовослужбовця визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Однак на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено низку обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Запорізький апеляційний суд 26 червня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині звільнення військовослужбовця від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК та постановив новий, яким засудив його за ч. 4 ст. 408 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У скарзі до Верховного Суду військовослужбовець посилався на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просив змінити вирок суду апеляційної інстанції та звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.
Захисник зазначав, що призначене судом апеляційної інстанції покарання, яке належить відбувати реально є явно несправедливим та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. На переконання захисника, висновок місцевого суду про можливість виправлення підзахисного без ізоляції від суспільства є достатньо умотивованим і обґрунтованим.
Стверджує, що апеляційний суд не в повній мірі врахував, що військовослужбовець повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, у березні 2022 року добровільно пішов на військову службу і одразу був направлений для виконання бойових завдань, де під час їх виконання отримав поранення та контузію, має позитивну характеристику. Крім цього, він засуджує свої дії і розкаюється у вчиненому.
Указані обставини, на переконання сторони захисту дають підстави для застосування інституту звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК або для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень ст. 69 КК.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд вирішив, що касаційна скарга військовослужбовця задоволенню не підлягає.
Звертаючись до обставин цього кримінального провадження, Верховний Суд установив, що суд першої інстанції, призначаючи військовослужбовцю покарання, врахував дані про особу винного, який має постійне місце проживання, утримує матір, розведений, раніше не судимий, з 2019 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності», отримав дві контузії під час виконання бойових завдань тощо.
Крім цього, суд взяв до уваги, що він добровільно звернувся для проходження військової служби після початку повномасштабного вторгнення в Україну і з 6 березня 2022 року був зарахований до Збройних Сил України, брав активну участь у бойових діях на території Запорізької області, був двічі контужений, у зв`язку з чим у нього суттєво погіршилося здоров`я.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК у виді позбавлення волі та про можливість його звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі статей 75, 76 КК. При цьому суд урахував: щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що він під час судового розгляду не порушував своїх процесуальних обов`язків як учасник судового процесу, утримує свою матір, має постійне місце реєстрації та проживання, пройшов курс лікування від алкоголізму і понад два місяці перебуває під вартою.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, не погодився з такою формою відбування покарання та скасував його.
На обґрунтування свого висновку апеляційний суд зазначив, що на території України триває воєнний стан, а обвинувачений, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, зобов`язаний був непорушно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свої навички і майстерність, а також твердо знати й зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно перебувати у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
На переконання апеляційного суду, поведінка засудженого суттєво знижує рівень військової дисципліни та боєготовність Збройних Сил України та інших військових формувань, що в умовах сьогодення є критично неприпустимим, а тому звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням фактично сформує негативну думку інших військовослужбовців, відповідно до якої ухилення від виконання покладених на військовослужбовця обов`язків під час воєнного стану не призводить до адекватного скоєному покарання.
Отже, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що призначене військовослужбовцю покарання відповідає вимогам закону.
Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати ККС вирішив, що військовослужбовець, який не прибув за наказом начальника вчасно до пункту тимчасової дислокації батальйону, заслуговує на 5 років реального позбавлення волі, і визнання ним винуватості у даному разі не грає ніякої ролі для того, аби його могли звільнити з випробуванням. Відповідну постанову Верховний Суд ухвалив 11 липня 2023 року у справі №726/78/23 (суддя-доповідач – Наталія Антонюк).
Автор: Наталя Мамченко
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.