Определение следственного судьи, которым прокурора обязали принять постановление о закрытии уголовного производства на основании п. 10 ч. 1 ст. 284 УПК, подлежит обжалованию в апелляционном порядке, - ВС

Определение следственного судьи, которым прокурора обязали принять постановление о закрытии уголовного производства на основании п. 10 ч. 1 ст. 284 УПК, подлежит обжалованию в апелляционном порядке. Такой вывод сформулирован в постановлении коллегии судей Первой судебной палаты КУС ВС от 14 февраля 2023 г. по делу № 405/680/22 (производство № 51-1544км22), где Суд подчеркнул, что решение вопроса о законности отказа апелляционного суда в рассмотрении жалобы на решение следственного судьи зависит от ответа на вопрос, имел ли следователь судья полномочия принять такое решение.

Положением п. 10 ч. 1 ст. 284 УК Украины установлено, что уголовное производство закрывается в случае, если после уведомления лицо о подозрении истек срок досудебного расследования, определенный статьей 219 УПК. Напомним, что в настоящее время сроки, определенные ч. 2 ст. 219 УПК, отменены (закон об отмене «правок Лозового» вступит в силу с 1 января).

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд зазначає, що ст. 307 КПК чітко розрізняє «рішення» і «дії». Це розрізнення послідовно проводиться у всіх трьох частинах статті, де «рішення» і «дії» згадуються поряд як самостійні поняття. Також й інші положення КПК не свідчать про те, що законодавець визначає «рішення» як різновид «дії».

Навпаки, відповідно до КПК «рішення» і «дія» завжди мають самостійне значення. Рішення приймається – дія здійснюється, дія має початок і закінчення – рішення є одномоментним актом, до процесуальної дії можуть бути залучені багато учасників – процесуальне рішення приймається лише уповноваженою особою, дії фіксуються в протоколі – рішення оформлюється постановою.

Таким чином, положення КПК не дають жодних підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії.

Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження.

При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов’язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов’язати прийняти рішення.

Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК).

Таким чином, Суд зробив висновок, що ст. 307 КПК не надає слідчому судді повноваження своєю ухвалою зобов’язувати слідчого, дізнавача чи прокурора прийняти певне рішення під час досудового розслідування, і рішення зобов’язати прокурора закрити кримінальне провадження прийняте поза межами повноважень слідчого судді.

Помилкове ототожнення слідчим суддею дії та рішення в резолютивній частині ухвали не змінює цього висновку. Виходячи з такого висновку, Суд вважає, що прокурор мав право на апеляційне оскарження цієї ухвали на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК у сукупності з положеннями ч. 5 ст. 9 КПК.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.