В Украине растет количество случаев домашнего насилия в отношении детей и киднепинга, - в Кассационном гражданском суде ВС обсудили шаги по защите прав ребенка

В условиях войны в Украине обострились проблемы домашнего насилия в отношении детей и киднепинга. Соответственно, назрели изменения в законодательство для эффективного противодействия данным явлениям, а также необходимость сотрудничества в этих вопросах между судебной ветвью власти, правоохранительными органами и соответствующими органами по защите прав ребенка.

Пути решения проблем обсудили во время круглого стола «Механизмы судебной защиты детей от домашнего насилия», состоявшегося 20 октября 2023 года в Кассационном гражданском суде Верховного Суда с участием судей, Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека Дмитрия Лубинца, заместителя Генерального прокурора Виктории Литвиновой, начальника Управления ювенальной превенции Национальной полиции Украины Василия Богдана, главы Национальной сервисной службы Василия Луцика, Уполномоченной по делам Европейского суда по правам человека Маргариты Сокоренко и других. Также в круглом столе приняли участие представители профильных организаций.

Як зазначив під час відкриття заходу голова Касаційного цивільного суду ВС Борис Гулько, проблематика захисту дітей від домашнього насильства в умовах воєнного стану набуває особливого значення. Адже психологічне навантаження, спричинене війною, позначається на сімейних стосунках, у яких діти є найбільш вразливими. Досить часто подружжя намагається вирішити власні питання, завдаючи шкоди моральному стану дитини.  

Борис Гулько зауважив зростання кількості справ, пов’язаних із забезпеченням захисту прав дітей, і те, що це одна із найскладніших категорій. Найближчим часом очікуються нові позиції Об’єднаної палати КЦС ВС з цих питань. КЦС ВС, надаючи методичну допомогу нижчестоящим судам, звертає увагу на важливість своєчасного розгляду таких справ. Зокрема, строк розгляду справ, де мова йде про викрадення дітей, відповідно до міжнародних норм становить максимум 6 місяців. Це максимальний строк, в який має бути захищено право саме дитини.

За його словами, задля захисту дітей від домашнього насильства, безумовно, має бути належним чином налагоджена співпраця органів судової влади та правоохоронних органів. Зокрема важливою є превентивна діяльність органів поліції.

Борис Гулько відзначив, що метою круглого столу є обговорення спільних заходів органів державної влади для забезпечення належного захисту дітей від домашнього насильства.

В свою чергу, Дмитро Лубінець зауважив розповсюдження явища батьківського кіднепінгу. Батьки вирішують не жити разом та намагаються втягнути дитину в свої конфлікти. Особливо це проявляється під час війни, коли родини живуть окремо, і відбувається різке зростання кількості розлучень. Він підкреслив, що є проблеми з правовим регулюванням даного питання.

Так, за 2022-2023 роки до Секретаріату Уповноваженого надійшло 157 звернень щодо самовільної зміни місця проживання дитини одним з батьків. З них 122 звернення щодо вивезення дітей за кордон, 41 – щодо переміщення дітей в межах України та 4 звернення щодо вивезення дітей на ТОТ, до рф та білорусі.

Сучасне законодавство з питань кіднепінгу має прогалини – відсутність ефективних законодавчих механізмів примусового виконання рішення суду (про відібрання дитини, про встановлення місця проживання дитини тощо) та відсутність відповідальності за самовільну зміну місця проживання дитини, у тому числі, всупереч рішенню суду.

«Найбільша проблема, з якою ми стикаємось, це коли навіть за наявності рішення суду дитину забирають. Ми розуміємо позицію Нацполу, що це внутрішньосімейні справи.

Однак нам необхідно удосконалити механізм повернення дитини в Україну, забезпечення доступу до дитини, яка була вивезена за кордон одним із батьків. Має місце недостатня проінформованість батьків щодо необхідності звернення до суду стосовно кіднепінгу, виконання рішення суду. Наразі діють цілі об’єднання, які прямо пропонують за фінансову винагороду забрати дитину в одного з батьків і передати іншому», - зазначив Дмитро Лубінець.

За його словами, потребують змін Закон «Про виконавче провадження», ЦПК задля прискорення розгляду відповідних справ, необхідно передбачити кримінальну відповідальність за кіднепінг. Він подякував КЦС ВС за ініціативу у проведенні даного круглого столу та висловив сподівання щодо напрацювання ефективного рішення.

Про те, що діти страждають не тільки від зовнішнього ворога, розповів Василь Богдан. Він зауважив, що лише у 2023 році до Національної поліції надійшло понад 216 тисяч заяв та повідомлень про факти вчинення домашнього насильства, у тому числі 7 тисяч – від самих дітей. Факти вчинення домашнього насильства підтвердилися щодо 9,5 тисяч дітей.

Василь Богдан зауважив, що Україна імплементувала норми міжнародного права, минулого року ратифікувала Стамбульську конвенцію. Завдяки цьому наша держава має прогресивну законодавчу базу в цій сфері. Однак практична площина, в якій реалізовується законодавство, потребує доопрацювання та удосконалення всіма сторонами, зокрема і Нацполіцією. Він висловив упевненість, що спільними зусиллями органів влади вдасться захистити дітей від насильства.

Вікторія Літвінова звернула увагу на те, що у Стамбульській конвенції обов’язком держави визначено надання жінкам і дітям кваліфікованої підтримки та невідкладне реагування на всі форми насильства.

За її словами, нині зареєстровано понад 5 тисяч кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством, потерпілими в яких є діти. При цьому актуальним залишається питання захисту дітей як свідків домашнього насильства. На жаль, на практиці діти – свідки домашнього насильства не завжди визнаються у відповідних матеріалах поліції потерпілими. Визнають їх потерпілими лише в тому випадку, коли фізичне насильство безпосередньо було спрямоване проти дитини.

Згідно зі статистичними даними, у більшості випадків кривдниками є самі батьки, і вони не можуть бути належними законними представниками дітей у таких ситуаціях.

Вікторія Літвінова зазначила, що сьогодні є достатня база міжнародного законодавства, яке дає поштовх для розвитку національного законодавства. Конвенція про права дитини визначає, що держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, а дитина, яка розлучається з одним із батьків, має право підтримувати на регулярній основі особисті взаємини та прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Аналогічні позиції висловлює і ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема вказуючи, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку, і що найкращі інтереси дитини можуть переважати над інтересами батьків.

Василь Луцик пояснив, що наразі Національна сервісна служба є контролюючим органом дотримання прав дітей всіма суб’єктами, зокрема, прийомними родинами. В свою чергу, з 1 січня 2024 року новоствореній Службі із захисту прав людей передаються повноваження з реалізації відповідної політики, а контрольні повноваження залишаються за Національною сервісною службою.

Зокрема, одним з важливих повноважень Нацсервісслужби є і буде залишатися реалізація міжнародної конвенції про юрисдикцію, спрямованої зокрема на вирішення питань, коли українські громадяни або діти без супроводу потрапляють за кордоном у складні життєві обставини. Саме тоді Нацсервісслужба починає взаємодію з органами іноземних держав, щоб або повернути дитину в Україну, або забезпечити їй належних законних представників за кордоном.

«І тут ми маємо зростання у геометричній прогресії кількості звернень іноземних органів до нас із захисту наших дітей. Станом на сьогодні ми ведемо 400 кейсів стосовно повернення дітей в Україну. Тут варто розмежовувати два аспекти. Перший стосується того, що наші громадяни, що виїхали за кордон, часто не обізнані із законодавством країни перебування, тому діють так, як діяли в Україні.

Наприклад, коли вони у публічних місцях кричать чи б’ють дитину – це неприйнятно за кордоном, і це тягне за собою автоматичне відібрання дитини у таких батьків.

Крім того, є випадки домашнього насильства щодо дітей. У таких випадках батьки депортуються, а дитина лишається, або ж їм цю дитину не віддають. І саме ми є тим органом, який має право на отримання повної інформації стосовно місцезнаходження дитини за кордоном. Втім, низка країн не визнає повноваження наших законних представників, які встановлені органом опіки та піклування. І більшість країн вимагають, щоб ці повноваження були підтверджені саме рішенням суду. Тому виникає необхідність оперативно отримати таке рішення суду для ефективного захисту прав дитини», - пояснив він.

Також Василь Луцик зауважив, що за 2023 рік збільшилася кількість дітей, які стали жертвами торгівлі людьми. Нацсервісслужба за цей рік присвоїла 15 статусів таким дітям.

На уточнення модератора першої сесії круглого столу, судді КЦС ВС Ольги Ступак стосовно участі Сервісної служби у процедурі з’ясування місцезнаходження дитини за кордоном, Василь Луцик пояснив, що Національна сервісна служба точно знає місцезнахолження всіх дітей-сиріт, бо за них відповідає держава. «Коли ж мова йде про дітей, в яких є батьки, суди звертаються до нас із запитом. Ми зв’язуємося із центральним органом такої країни, і вони нам надають інформацію», - пояснив Луцик.

Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко розповіла про практику ЄСПЛ щодо захисту прав дитини (зокрема навела рішення «Лях проти України», «Сатановська та Роджерс проти України», «Бахаров проти України», «Оксузоглу проти України» тощо). Вона зауважила нові проблеми, які висвітлені у рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у справі «Оксузоглу проти України» заявниця – громадянка України, скаржилася на те, що її дитину було викрадено колишнім чоловіком та вивезено до однієї з африканських країн, з якою в України немає жодних дипломатичних зносин. Заявниця стверджувала, що після викрадення дитини в Україні не було проведено ефективного розслідування, з чим погодився і ЄСПЛ.

Ольга Ступак зауважила наявність констатованої ЄСПЛ проблеми неефективного виконання рішень національних судів. «Що ми можемо пропонувати нашим громадянам, коли не можна виконати не лише рішення ЄСПЛ, але й рішення українського суду, і що планує з цим робити Міністерство юстиції?» - поцікавилася вона.

У відповідь Сокоренко зауважила, що напрацьовані зміни до законодавства, і тут необхідні спільні дії всіх гілок влади. Втім, за її словами, необхідна і проактивна позиція самих громадян. «Ми не можемо передбачити всі потенційні випадки, і ми не контролюємо кожну особу, щоб розуміти, що для неї є якісь ризики», - зазначила Маргарита Сокоренко. 

Про окремі питання застосування Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька конвенція 1980 року) та Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року (Гаазька конвенція 1996 року) розповів суддя Касаційного цивільного суду Сергій Погрібний. Зокрема, він зауважив, що інтереси батьків мають відступати на другий план, коли йдеться про права та інтереси дитини.

Сергій Погрібний навів кілька позицій Верховного Суду (постанова ВС від 17 серпня 2022 року, справа № 613/1185/19, постанова ОП КЦС ВС від 18 вересня 2023 року, справа №545/2247/18). Також ухвалою ОП КЦС ВС від 26 вересня 2023 року у справі №607/20787/19 прийнято до розгляду провадження, яке стосується наявності підстав для відступу від висновку щодо застосування ч. 1 статті 161 СК у подібних правовідносинах, про те, що спір між батьками щодо місця проживання дитини може бути вирішений лише після повернення дитини до держави постійного місця проживання.

Суддя Касаційного цивільного суду Олена Білоконь розповіла про практику застосування новели – обмежувального припису як способу захисту дітей від домашнього насильства. Метою реалізації обмежувального припису в межах ЦПК є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Також про застосування положень статті 162 Сімейного кодексу України розповів суддя КЦС ВС Євген Синельников, а про особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення (стаття 173-2 КУпАП) - заступниця голови Деснянського районного суду Києва Ірина Галась.

Учасники круглого столу змогли обмінятися думками та почути позицію громадських організацій і адвокатури. Детальніше про відповідні практичні позиції, озвучені у виступах доповідачів, читайте у наступних публікаціях.

Круглий стіл організували спільно Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та громадська організація «Prevent».

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.