На розгляді Верховного Суду перебувала касаційна скарга фізичної особи (далі – скаржник) на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи на рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі – ПТ «Харківгаз», позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЄКП, відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови.
Предметом розгляду у цій справі були позовні вимоги товариства про визнання протиправною та скасування постанови НКРЄКП «Про накладення штрафу на ПАТ «Харківгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання».
Рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволені позову товариства було відмовлено.
З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулась фізична особа, яка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду та прийняти нове, яким позовні вимоги ПАТ «Харківгаз» задовольнити. Однак ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою цієї особи.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду її прав та інтересів та не доведено, що скасування оскаржуваного рішення відновить її порушені права та інтереси.
Верховний Суд погодився із такими висновками Другого апеляційного адміністративного суду, касаційну скаргу скаржника залишив без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишив без змін.
Колегія суддів у складі Верховного Суду виходила з положень частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Вказана правова норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, інтерес чи обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. Лише за наявності таких умов особі, яка не брала участі у справі, забезпечується право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення.
Втім, Суд врахував, що судом апеляційної інстанції було встановлено та не спростовано скаржником і позивачем, що рішення Харківського окружного адміністративного суду не містить жодних висновків щодо прав та обов`язків скаржника, оскільки в межах цієї справи вирішувалось питання щодо правомірності притягнення до відповідальності ПАТ «Харківгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання та законності відповідної постанови НКРЄКП «Про накладення штрафу на ПАТ «Харківгаз».
Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, ні у мотивувальній, ні у резолютивній частині, не сформував висновків щодо прав та обов`язків скаржника, у тому числі як споживача природного газу.
Верховним Судом також було встановлено, що за захистом своїх прав як споживача природного газу у правовідносинах із ПАТ «Харківгаз» особа звернулась до суду в порядку цивільного судочинства.
На цій підставі Суд зазначив, що наявність у особи, яка не була залучена до участі у справі, зацікавленості у результатах її розгляду, саме по собі не наділяє таку особу правом на оскарження рішення суду, і у випадку з скаржником у цій справі захист свого майнового інтересу може здійснюватися в межах окремого цивільного спору, а не у межах цієї адміністративної справи.
Колегія суддів у складі Верховного Суду звернула увагу на те, що згідно з положеннями статті 45 КАС України суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Верховний Суд також сформулював висновок про те, що охоронюваний законом інтерес, за захистом якого особа звертається до суду, в тому числі, подаючи апеляційні та касаційні скарги, судам варто оцінювати в межах судового розсуду (дискреції), визначеного процесуальним законом, зокрема, на предмет обґрунтованості наявності та доведеності такого інтересу. Такі повноваження щодо визначення «штучності заявленого особою охоронюваного законом інтересу» та відповідного реагування на них сприяють дотримання судами принципів правової визначеності, процесуальної економії, ефективності, розумності (раціональності), а також принципу обов`язковості виконання судового рішення.
Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19 (адміністративне провадження № К/9901/2751/21).
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.