Верховний Суд розглянув справу, де ставилося питання про ознаки нормативно-правових актів

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-2007» (далі – ТОВ «Будівельник-2007», товариство, позивач) до Державної служби геології та надр України (далі – Держгеонадра, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішень.

Спір у цій справі виник стосовно проведеної Держгеонадра позапланової перевірки товариства щодо додержання ним вимог законодавства у сфері геологічного та раціонального використання надр та складених за результатами цієї перевірки актів та приписів. Протиправність вказаної перевірки, на думку позивача, зумовлена тим, що підставою для її проведення стало те, що позивач не надав до Держгеонадра документів обов`язкової звітності, передбачених Наказом № 433, за два звітні періоди підряд без поважних причин. При цьому товариство вважало, що у нього не було обов`язку подавати такі звіти до Держгеонадра, з огляду на що звернулось до суду із позовом, в якому просило визнати протиправними дії Держгеонадра щодо включення товариства до наказу про проведення позапланової перевірки, визнати протиправними та скасувати накази у відповідній частині про проведення позапланової перевірки, а також складені за її результатом акти та приписи.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано накази Державної служби геології та надр України у частині включення до них товариства; визнано протиправним та скасовано приписи Державної служби геології та надр України; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Суди виходили з того, що рішення про призначення перевірки прийнято без дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому позивач мав право прийняти рішення про недопуск посадових осіб Держгеонадра до проведення перевірки.

Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу Держгеонадра задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволені позову.

Верховний Суд виходив з того, що відповідно до статей 2, 13, 60 та 61 Кодексу України про надра, статей 1, 6 та 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, Держгеонадра уповноважене здійснювати державний контроль суб`єктів господарювання у формі планових та позапланових перевірок, які проводяться з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, зокрема, у зв`язку із неподанням суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; результати таких перевірок оформлюються у формі акта, а у разі необхідності вжиття інших заходів, зокрема, у вигляді припису з конкретною вимогою щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

При цьому Судом враховано що підставою для призначення спірної позапланової перевірки ТОВ «Будівельник-2007» стало те, що позивачем за два звітні періоди підряд без поважних причин не було подано документів обов`язкової звітності, передбачених Наказом № 433, яким затверджено форму щорічної звітності щодо стану виконання надрокористувачем Програми робіт, яка є додатком до Угоди про умови користування надрами.

За твердження позивача, вказаний Наказ № 433 як нормативно-правовий акт не відповідає вимогам Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення № 731), оскільки не внесений до Державного реєстру нормативно-правових актів.

З цього приводу Верховний Суд зазначив, що Наказ № 433 не містить норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто Наказ № 433 є нормативно-технічним документом (форма звітності), який відповідно до норм пункту 5 Положення № 731 не подається на державну реєстрацію.

Також колегія суддів звернула увагу на те, що Наказ № 433 був розміщений на офіційному веб-сайті Держгеонадра та на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, а тому є чинним і обов`язковим до виконання для всіх надрокористувачів.

Суд також врахував, що після утворення на підставі Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 Державної служби геології та надр України, саме до зазначеного органу перейшли повноваження та обов`язки реорганізованої Мінприроди, що зокрема були обумовлено в Угоді про умови користування надрами.

За таких обставин та враховуючи, що невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами є угода про умови користування надрами, що укладається між органом з питань надання дозволу і надрокористувачем та містить програму робіт, яка оформляється як додаток, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що дії ТОВ «Будівельник-2007» щодо недопуску посадових осіб Держгеонадра до проведення позапланової перевірки та ненадання необхідної для їх роботи інформації свідчать про порушення надрокористувачем вимог законодавства.

Крім того, на підставі аналізу положень статей 19 та 68 Конституції України Верховний Суд звернув увагу, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Постанова Верховного Суду від 1 лютого 2022 року у справі № 280/8281/20 (адміністративне провадження № К/9901/33862/21) - тут. 

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.