У Мін’юсті пояснили, як бачать механізм отримання компенсацій від РФ та чи ефективний захист на національному рівні

Дієва концепція відшкодування передбачає укладення міжнародного договору про створення механізму відшкодування збитків, завданих російською агресією. Про це зазначила заступник міністра юстиції Ірина Мудра в інтерв’ю Інтерфакс-Україна.

«Договором створюватиметься постійно діюча Комісія з розгляду позовів (заяв) про компенсацію збитків. Держави-учасниці Договору блокують, конфіскують та передають активи рф для задоволення вимог Комісії. Для цього створюється Фонд активів.

Також Договір передбачатиме примусове виконання рішень Комісії, результатом чого має стати отримання заявниками відшкодування.

В чому цінність міжнародного Договору і чому власне нам він потрібен?

Ми розуміємо, що Росія не буде здійснювати відшкодування добровільно чи визнавати свою відповідальність за нанесені збитки. Договір зможе бути тим самим легітимно-правовим механізмом, який встановить відповідальність рф і змусить її компенсувати збитки.

Комісія – це  постійно діючий орган (проте не судовий, скажімо, квазі-судовий), яка розглядатиме заяви про відшкодування матеріальної шкоди, завданої війною. Призначена для розгляду позовів від фізичних, юридичних осіб, муніципальних органів, державних компаній, держави.

Заяви, які Комісія зможе розглядати, поділяються на різні категорії в залежності від розміру вимог та складності кейсу. Можуть застосовуватися різні процедури, наприклад, до однотипних заяв про втрату житла, рухомого майна - розгляд заяв має відбуватися за швидкою, спрощеною процедурою. Такі позови можуть бути об’єднані в масові позови.

Складніші та більші за обсягом заяви передбачатимуть складнішу процедуру, з посиленими вимогами до доказів, які будуть розглядатися в індивідуальному порядку. Тут мова йде про втрату великого бізнесу.

Виплата відшкодування за рішеннями Комісії може відбуватися або шляхом виплати із Фонду (створеного заздалегідь), або шляхом примусового виконання рішення Комісії.

Кошти до Фонду можуть надходити з різних джерел: головне - держави-учасниці Договору зобов’язуються наповнити Фонд заблокованими російськими активами, які в подальшому мають бути конфісковані чи націоналізовані і передані до Фонду. Важливо підкреслити, що для цього держави-учасниці повинні будуть змінити національне законодавство, на що потрібна буде політична воля законодавчих органів цих держав.

Інші джерела наповнення Фонду: спеціальні податки, мита, які можуть бути накладені на росію чи транзакції з росією, кошти, які, наприклад, будуть акумулюватися на ескроу рахунках від торгівлі з рф (н.д., нафтою і газом, енергоносіями тощо, якщо неможливо ввести ембарго).

Виконання рішень Комісії за рахунок активів Фонду буде здійснюватися автоматично. Комісія передає рішення Фонду, Фонд виплачує кошти», - вважає заступник міністра.

На питання, стосовно того, як вона оцінює перспективи компенсацій Україні через національні механізми, і чи є вже приклади створених національних схем для цього Ірина Мудра зазначала наступне:

«Чи можуть громадяни, українські компанії звертатися до національних судів для отримання рішення про компенсацію? Напевне, можуть, та й маємо уже кілька прецедентів.

Наприклад, постанова ВС від 14 квітня 2022 року, де Верховний Суд прийняв рішення, що суд України має право ігнорувати імунітет рф у справах за позовами фізичних осіб до рф про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії рф.

Чи є такий висновок правильним і допоміжним для громадян та чи захищає державні інтереси на міжнародній арені - дуже спірне питання.

Я вважаю, що з поширенням такої судової практики слід зачекати. Самі рішення, отриманні в суді – це папірці, з якими нічого не зробиш. Прийнята правова норма обмежує суверенний імунітет – це все залишиться в Україні, а в Україні не так багато російських активів.

Якщо ми підемо виконувати рішення українського суду за кордоном, все одно виникнуть питання юрисдикції і суверенного імунітету держави та імунітету суверенного майна. Навіть припускаємо, що ми на національному рівні вирішимо якось питання імунітету, та питання імунітету не знімається за кордоном. Воно законодавче.

Тобто, з українським рішенням суду нам потрібно довести, що воно не порушує норм міжнародного права, чим власне є суверенний імунітет. Але навіть, якщо суд іншої держави дійде висновку дотримання таких норм, встане питання, а чи має, наприклад, англійський суд юрисдикцію розглядати справи по відношенню до рф. Допустимо, знайдемо виняток, що має. А на яке майно накладати стягнення? Тому що, імунітет, який захищає суверенне майно – це окремий вид імунітету, не юрисдикційний.

Тому, перш за все, потрібні зміни в національне законодавство. А судова практика вже потім.

І так з будь-якою юрисдикцією. Поки не буде вирішено питання на законодавчих рівнях щодо обмеження суверенного імунітету - можливості подавати позови українськими громадянами чи українськими компаніями в інших юрисдикціях проти рф є досить невизначеними».

«Міжнародна спільнота повинна протидіяти, адже не може бути такого, що держава діє протиправно в міжнародній правовій системі, дозволяє брутально порушувати і глумитися над правами людини, вбивати, ґвалтувати, знущатися і фізично і психологічно над невинними жінками, дітьми, і людьми похилого віку і водночас користуватися бенефітами правових і фінансових систем світу, спокійно зберігати свої активи в світових банках чи правових системах інших країн, прикриваючись доктриною суверенного імунітету. І досить важливо знайти правильне обґрунтування, чому держава-агресор, держава-терорист, держава, яка вчиняє найтяжчі злочини людства, такі як геноцид, продовжує користуватися захистом суверенного імунітету», - підкреслила вона.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.