Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 357/7197/17, в якій акцентував увагу на тому, що експлуатація не прийнятого в експлуатацію об’єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що фізична особа-підприємець звернулася до суду з позовом до начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю у якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено у мотивувальній частині, в іншій частині залишено без змін.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що: експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта не може тлумачитися як триваюче правопорушення; матеріали справи не містять доказів складання протоколів про правопорушення у присутності Позивача.
Висновок Верховного Суду
Розглядаючи справу, ВС зазначив, що згідно з абзацом 3 пункту 4, пункту 8, пункту 7, абзацом 3 пункту 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
- виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об`єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов`язковим згідно із законодавством, - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб;
- незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, коли такий нагляд є обов`язковим згідно із законодавством, - у розмірі сорока п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно з частинами 11 і 12 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
У разі вчинення суб`єктами містобудування двох або більше правопорушень штрафи накладають за кожне вчинене правопорушення окремо.
ВС нагадав з приводу застосування строків притягнення до відповідальності на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2018 року (справа 826/3592/16) від 21 лютого 2018 року (справа № 826/5/16) було підтримано позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 4 березня 2014 року (справа № 21-433а13), суть якої зводиться до того, що експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення.
За таких обставин, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту проведення реконструкції позивачем нежитлових приміщень та експлуатації цих приміщень у 2011-2013 роках, притягнення ФОП до відповідальності на підставі Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» 07.06.2017 відбулось поза строками притягнення до відповідальності, визначеними частиною 11 статті 2 цього Закону.
Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржених постанов Начальника відділу архбудконтролю від 07.06.2017 про накладення на ФОП штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Тому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення апеляційного суду у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, змінивши при цьому мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, які наслідки порушення умов кредитного договору.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.