Поділ майна подружжя: ВС роз’яснив, що необхідно встановлювати

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 161/8116/19, в якій досліджував питання поділу майна подружжя.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, за час  шлюбу сторони придбали квартиру. Пізніше, відповідач повідомив їй про свій намір відчужувати зазначене нерухоме майно, тому просив у неї нотаріального дозволу на відчуження квартири. Неодноразові зустрічі з відповідачем не дали жодного позитивного результату незважаючи на те, що він не заперечував сплатити їй грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири.

Зазначала, що квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому просила суд визнати за нею право власності на ½ частику цієї квартири.

Рішенням суду першої інстанції залишеним без змін постановою апеляційного суду позов задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності, тому частки кожного з подружжя є рівними. Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що спірна квартира придбана ним за його особисті кошти. Про порушення свого права на квартиру позивач дізналася у 2019 році, із позовом про поділ спільного майна подружжя звернулася 15 травня 2019 року, тобто у межах позовної давності.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що конструкція норми статті 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд виходить з того, що у справах про поділ спільного майна подружжя необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання.

Так, суди встановили, що за час шлюбу сторони на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири набули у власність квартиру. Вирішуючи спір, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, керуючись презумпцією спільності права власності подружжя на майно, набутого ними в період шлюбу, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведеними.

Суди дослідили документи, на підставі яких у подружжя виникло право власності на спірне майно, врахували обставини надання згоди позивача на придбання квартири за кошти подружжя, що підтверджує джерело придбання спірного майна й спростовує доводи касаційної скарги про не дослідження таких обставин, перевірили доводи відповідача про придбання квартири за подаровані кошти із належним спростуванням таких доводів, правильно застосували до спірних правовідносин статтю 60 СК України, керуючись тим, що подружжям за період шлюбу придбали квартиру, яка належить їм у рівних частках.

Доводи касаційної скарги, про те, що поділ майна сторони провели до розірвання шлюбу, в позасудовому порядку, не спростовують висновки судів, оскільки позивач не надав докази на підтвердження цієї обставини, на яку посилається, заперечуючи позов. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2014 року не встановлено, що сторони в позасудовому порядку поділили майно.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про квартиру з боргами за комуналку: чи повинен новий власник їх сплачувати.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.