Верховний Суд роз’яснив, за що можуть позбавити батьківських прав

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 203/3505/19, в якій досліджував питання позбавлення батьківських прав.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що орган опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини звернувся до суду з позовом до батьків дитини про позбавлення їх батьківських прав.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов`язків з вихованням малолітньої дитини.

Малолітня дитина з 2012 року перебуває на обліку, як дитина, що опинилася у складних життєвих обставинах, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра. З 2018 року дитина навчається у Дніпровському навчально-реабілітаційному центрі, проте згідно характеристик батьки приділяють недостатньої уваги у навчанні та вихованні дитини, зловживають алкоголем.

При цьому вказували, що з батьками проводилася неодноразово профілактичні бесіди щодо необхідності утримання житла в належному стані, так як згідно з листів, актів обстеження умов проживання: в помешканні відключене газопостачання за борги, всюди безлад, батьки зловживають спиртними напоями, батько веде себе агресивно, санітарний стан житла незадовільний, відсутні умови для приготування їжі, а речі та постіль дитини у неналежному стані.

Також позивач вказував, що постановами суду батьків визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою й другою статті 184 КУпАП України (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Крім того, виконавчий комітет Центральної районної у місті Дніпрі надав висновок про доцільність позбавлення батьківських осіб прав відносно малолітньої дитини.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмолено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину  з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

ВС також підкреслив, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що  позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд дійшов переконання, що висновок апеляційного суду про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, так як відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а саме: тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров`я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але з урахуванням цього суд апеляційної інстанції під час розгляду справи 17 березня 2021 року оголосив перерву для надання часу відповідачам змінити ставлення до батьківства, навести порядок у квартирі, та здійснити прояв зацікавленості у навчальному процесі доньки. Проте відповідачі, батьки дитини, не змінили свою поведінку по вихованню дитини, що підтверджується актами обстеження умов проживання дитини від 23 березня 2021 року, від 01 квітня 2021 року, від 20 та 27 травня 2021 року, від 15 червня 2021 року та характеристики КЗО «Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр № 1» Дніпропетровської обласної ради від 28 травня 2021 року.

Верховний Суд наголосив, що ці докази апеляційний суд належним чином оцінив у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема висновком виконавчого комітету Центральної районної у місті Дніпрі ради від 18 вересня 2019 року №16/285 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої дитини в інтересах дитини, якого районний суд у порушення вимог частини шостої статті 19 СК України, не застосовуючи його, не вказав, чому такий висновок є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.  

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи є відеозапис про нанесення особі тілесних ушкоджень належним доказом.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.