Визнання права власності у порядку спадкування: ВС розтлумачив, хто є належним відповідачем

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 280/4/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася в суд із позовом до відповідача та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки в порядку спадкування за правом пред’явлення після баби.

Позивач вказувала, що в січні 2008 року між її дідом та його синами укладений спадковий договір, за умовами якого відповідач та її батько після смерті діда і його дружини отримають у рівних частках у власність житловий будинок та земельну ділянку за вказаною адресою.

Оскільки дід помер, батько і бабуся також, постановою приватного нотаріуса від 9 листопада 2017 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби на житловий будинок та земельну ділянку через наявність спірних питань стосовно чинності спадкового договору чи його частин та відсутністю у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно, позивач з посиланням на статті 1266, 1276 ЦК України та виходячи з того, що її батько помер «до відкриття спадщини за спадковим договором», а його матір - її баба після смерті своїх чоловіка та сина прийняла спадщину за ними, але належним чином її не оформила, - позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково, визнано за позивачем право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Також ВС зазначив, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

ВС підкреслив, що спадкоємцями за законом після смерті батька позивачки були: мати, яка померла, і дружина, яка прийняла спадщину; дочка відмовилася від спадщини після смерті батька на користь матері.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов`язані з його особою нерозривно. Тому у зв’язку зі смертю набувача за спадковим договором до складу спадщини увійшли його права та обов’язки за цим договором, адже вони не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки спадковим договором від 24 січня 2008 року на набувачів не покладено обов`язків вчинення будь-яких дій майнового або немайнового характеру, проте визначено право отримати у власність майно після смерті відчужувача та його дружини, це право підлягає спадкуванню у визначеному законом порядку.

Суди встановили, що спадкоємцями після смерті батька позивача, які прийняли спадщину,  є його матір  та дружина, отже, вони є спадкоємцями прав батька за спадковим договором.  

Дружина не залучена до участі в справі як спадкоємець набувача за договором, а тому в задоволенні позовних вимог позивача про визнання за нею права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування після батька слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі. З таких обставин оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може бути заявлено відвід співробітнику оперативного підрозділу.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.